Укажіть рядок, у якому всі слова-формт того самого слова А яблуко, яблучний, яблуні
Б крок,кроки,крокувати
В музика, музики, (у) музиці
Г м'який, м'якого, м'яко
До іть будь ласка. Дуже треба

294

491

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

kaskovam

Українська мова

4,4(34 оценок)

михайло сергійович грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку холм у царстві польському (нині на території польщі).

батько — сергій федорович грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. за сімейною традицією сергій федорович здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у переяславській і київській семінаріях, працював директором народних шкіл на кавказі, був автором відомого у дореволюційній росії підручника з церковнослов'янської мови. мати, глафіра захарівна опокова походила з сім'ї священнослужителів із містечка сестринівка. у 17-річному віці вийшла заміж за професора київської духовної семінарії 30-річного сергія грушевського. михайло сергійович грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів україни, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття[2].

дід михайла грушевського, захарій іванович оппоков, який благословив онука на навчання в києві, в університеті святого володимира, був за життя нагороджений двома орденами святої анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольного князя володимира, — і йому було дароване дворянство[3].

родина грушевських. у центрі — михайло. владикавказ, близько 1886 р.

1869 року, через стан здоров'я батька, сім'я переїжджає на південь російської імперії: спочатку до ставрополя (1870—1878), згодом — до владикавказа (1878—1880). здобувши початкову освіту, 1880 року михайло був зарахований відразу до третього класу тифліської гімназії. у цей час він із захопленням читає твори миколи костомарова, пантереймона куліша, михайла максимовича. під час навчання у гімназії михайло пише свої перші оповідання, які надсилає до україни відомому письменникові іванові нечую-левицькому, котрий схвально їх оцінює. 1885 року майбутній історик, за підтримки нечуя-левицького, публікує свої оповідання «бех-аль-джугур» та «бідна дівчина»