Ніна Бічуя «Шnaга Славка Беркути» 1. На кого хотів бути схожим Славко?
2.Що запропонував тренер Славкові?
3.Яке звання завоював тренер?
4.Як звали тренера?
5.3 чого почався урок з Андрієм Степановичем?
6. Чим, за словами тренера, є шпага?
7.Чим був для Славка перший урок?
8.Що говорили про Беркуту за якихось півроку тренувань?
9.Де відбуватимуться юнацькі змагання?
10.Чого не робить тренер, щоб потішити слабкого суперника?
11.Який обов'язок був у кожного фехтувальника?
12.3 чим порівнював тренер шпагу?

140

228

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

valeria232425

Українська література

4,4(29 оценок)

Тараса шевченка без перебільшення можна вважати генієм українського народу і світової літератури. людина, яка мала палке серце, беззаперечний літературний дар, розуміння людей та їх психології, гостре відчуття справедливості і щиру любов до свого народу і краї така людина напевно варта якнайкращої долі і прижиттєвого визнання. але в житті буває по-іншому. довгі роки т. шевченко страждав у засланні, де йому було заборонено навіть писати і малювати. проте палке слово поета проростало не тільки крізь адміністративні заборони, але й крізь жахіття ув'язнення! поезії з його циклу перейняті сумом і самотністю, навіть приреченість та розпач часом крізь рядки. можливо, заслання зламало поета, покріпачило його дух? у жодному разі. прямим свідченням безсмертя сили духу кобзаря здається мені вірш «садок вишневий коло хати». така з дитинства відома поезія. та коли б усі читачі знали, за яких умов вона була навіть у холодному та сірому казематі т. шевченко не втрачає духовного зв'язку зі своєю батьківщиною, якогось по-справжньому містичного зв'язку. він пише твір про прекрасну природу рідного краю, який далеко від нього. хоча навряд чи правильно буде говорити, що україна була далеко. чи міг би тарас шевченко створити таку поезію, не маючи україни зовсім близько — у своєму серці? інша не менш відома поезія цього періоду — «мені » цей твір викликає у мене справжнє захоплення, бо не кожна людина може ставити долю своєї країни вище за свою особисту. ліричний герой цілком щиро говорить про свою байдужість до власної долі, до своєї прижиттєвої та посмертної слави, аби тільки його народ був щасливим. він переймається не своїм життям, а загрозою, що нависає над рідною землею в образі «злих людей», «лукавих» насправді, коли згадувати історичні події пошевченківських часів і аж до сьогодні, пересторога поета не видається такою вже безпідставною. поезія періоду заслання, цикл «в казематі» — свідчення непростих часів з життя т. шевченка, але водночас і свідчення незламності його духу, незгасної любові до україни і віри в її майбутнє.