Дослідіть, як В. Симоненко у вірші «Ти знаєш, що ти – людина?» Акцентуйте увагу на тому, що людина – господар на землі. У чому це виявляється ? Обґрунтуйте авторську позицію щодо цього.

113

220

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Nadachansky

Українська література

4,4(24 оценок)

Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.

Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.

Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.

Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.

Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.

Проблематика:

людина і суспільство (призначення людини на землі);

індивідуальність кожної людини;

швидкоплинність часу і життя.

Художні засоби:

Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»

Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».

Anonimnostya

Українська література

4,5(21 оценок)

Укожного є свій ідеал! але для мене ідеалом є моя мама. чому мама? та все дуже просто. моя мама доброї душі людина, вона застерігає мене від помилок, вчить добре ставитися до людей, ніколи не нав'язує своєї думки. мама дає поради на прикладі свого життя, а рішення я вибираю сама, нехай і не завжди правильне. моя мама дуже розумна жінка, завдяки їй я полюбила книги. книги для мене невід'ємна частина життя. у моєму будинку велика бібліотека, в якій є все, від класики до бульварних видань. мама навчила мене вести є господарство, смачно готувати. у 13 років я вже щосили пекла найсмачніше пироги, найчастіше вони виходили навіть краще маминих. безсумнівно, вона мною пишалася. кажуть, ідеалів немає. а я кажу, що є! моя мама тому підтвердження. для своєї дитини я намагаюся бути зразком, але до моєї мами мені далеко. я досі дивуюся, як я виросла такою, яка є. мама ніколи не підвищувала на мене голос і вже тим більше не била. щоб я зрозуміла свою помилку, вона просто ображалася. мені ставало соромно, що я образила маму і надалі я не вередувала. нехай для кого то моя розповідь здасться звичайним і природним для дитини але для мене мама - ідеал. і так буде завжди. а я, в свою чергу, постараюся бути для неї ідеальним дитиною. хоча, для своїх мам ми завжди ідеальні.