Основні заходиздійснені за гетьманування Дем'яна Многогрішного
Умоля, очень
269
432
Ответы на вопрос:
Гетьмана із братом Василем привезли до Москви, де в середині квітня 1672 року почали суд. Після допитів та катувань у в'язниці їх звинувачено в зраді й засуджено до смерті, яку в останню мить замінили засланням до Сибіру разом із сім'ями. Разом із родиною і товаришами — ніжинським полковником Матвієм Гвинтовкою і осавулом П. Грибовичем — Гетьмана вивезли до Бурятії й ув'язнили в Іркутському острозі.
Згодом він переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного взагалі звільнили, але в Україну братам Многогрішним було заборонено вертатися. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями — тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджувала бурятська визвольна армія, чиї війська значно перевершували чисельність селенгінського окупаційного гарнізону. Колишній Гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в'язниці, став одним із керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув'язненим у північній Хакасії — Красноярську.
У 1689 році Дем'ян Многогрішний брав участь у переговорах посла Московщини Ф. Головіна з Китаєм, які завершилися підписанням Нерчинського договору.
Після від'їзду Головіна, Многогрішний кілька років керував Селенгінськом та його землями у чині «приказної людини». У 1691 році в одній із сутичок з бурятськими військами загинув його син Петро; тоді ж помер другий син, Яків. Донька Олена вийшла заміж за сина козацького голови Панаса Бейтона (керівника окупаційного гарнізону Албазіна в 1685—1687 роках), а онука — за священника Селенгінсько ї церкви.
1696 року колишній Гетьман постригся в ченці.
Остання прижиттєва згадка про нього датована 1701 роком. Очевидно, того ж року він помер і був похований біля собору в Селенгінську. Плиту з могили Гетьмана бачив у Старому Селенгінську декабрист Михайло Бестужев; про це він писав у своїх спогадах. Плиту вправлено в підлогу того ж таки собору. Пізніше, за часів більшовиків, собор пограбовано, а могилу Гетьмана знищено.
Згодом він переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного взагалі звільнили, але в Україну братам Многогрішним було заборонено вертатися. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями — тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджувала бурятська визвольна армія, чиї війська значно перевершували чисельність селенгінського окупаційного гарнізону. Колишній Гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в'язниці, став одним із керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув'язненим у північній Хакасії — Красноярську.
У 1689 році Дем'ян Многогрішний брав участь у переговорах посла Московщини Ф. Головіна з Китаєм, які завершилися підписанням Нерчинського договору.
Після від'їзду Головіна, Многогрішний кілька років керував Селенгінськом та його землями у чині «приказної людини». У 1691 році в одній із сутичок з бурятськими військами загинув його син Петро; тоді ж помер другий син, Яків. Донька Олена вийшла заміж за сина козацького голови Панаса Бейтона (керівника окупаційного гарнізону Албазіна в 1685—1687 роках), а онука — за священника Селенгінсько ї церкви.
1696 року колишній Гетьман постригся в ченці.
Остання прижиттєва згадка про нього датована 1701 роком. Очевидно, того ж року він помер і був похований біля собору в Селенгінську. Плиту з могили Гетьмана бачив у Старому Селенгінську декабрист Михайло Бестужев; про це він писав у своїх спогадах. Плиту вправлено в підлогу того ж таки собору. Пізніше, за часів більшовиків, собор пограбовано, а могилу Гетьмана знищено.
В 2000—2008 годах в экономике России отмечался рост ВВП (в 2000 — 10 %, в 2001 — 5,7 %, в 2002 — 4,9 %, в 2003 — 7,3 %, в 2004 — 7,2 %, в 2005 — 6,4 %, в 2006 — 7,7 %, в 2007 — 8,1 %, в 2008 — 5,6 %), промышленного и сельскохозяйственного производства, строительства, реальных доходов населения.
Популярно: История
-
ЕваЛя04.02.2022 09:11
-
Dima22859007.04.2021 22:18
-
striyskiy128.11.2022 17:42
-
Sparc7227.03.2022 17:09
-
roma191830.03.2021 09:07
-
Adelka71531.08.2022 20:06
-
DINA280806120.05.2021 11:11
-
ibama21.03.2023 21:49
-
Мaрсс26.02.2023 04:08
-
alexeikomarow15.04.2022 12:31