Регистрация
svesda2
17.09.2022 05:06
Литература
Есть ответ 👍

Написати твір на основі творів Еми Андрієвськойи

204
467
Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

SHEVTSOVA1183
SHEVTSOVA1183
4,6(3 оценок)

Нещодавно я прочитав твір "Говорюща риба".Цей твір мене вразив тим що там один з головних героїв була говорюща риба це було справді цікаво. Тому, що риба була в деякій мірі як людина! Була також цікаво що риба була найкращим другом рибалки вони разом каталися на оці розмовляли та ділилися своїми думками.

Було прикро коли жінка не зрозумівши чоловіка посмажила його друга-рибу!

Мені сподобався цей твір він дуже цікавий та не звичайний.

Объяснение:

valentinastarod
valentinastarod
4,4(35 оценок)

Твір відомої української письменниці Емми Андієвської" Казка про яян " написаний у жанрі притчі. У цій казці автор підкреслює, що в будь-якому місті світу, жителі якого знають тільки своє власне "я", ніколи не буде щасливого життя і ладу.

Сюжет казки досить простий: маленький пастушок збирав на пасовище стадо кіз і провалився в глибоку прірву, коли був на одному з виступів і не втримався на ньому. Прийшовши до тями, хлопчик побачив, що опинився в незнайомому йому місті.

Намагаючись дізнатися, що ж це за місто, пастушок обійшов майже всіх жителів, але в його бік навіть ніхто не глянув. Голодному прибульцю ніхто не допоміг, ніхто не дав йому і шматка хліба. Кожен городянин займався спорудженням власної вежі і був настільки захоплений цим будівництвом, що ні на кого не звертав уваги. Жителі цього дивного міста навіть не спілкувалися між собою.

Блукаючи, пастушок зустрів старого дідуся, у якого впала вежа. Може, саме тому він відповів на питання хлопчика. Дідусь розповів йому, що яяни харчуються виключно власним "я", а коли воно закінчується, жителі загадкового міста просто вмирають. Але тому, що вони ні на кого не звертають уваги і ні з ким не спілкуються, їх "я" невичерпний, тому я майже вічний. А про себе дідусь розповів:"мене Опали немочі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи і не став, хоча і прожив тут майже все своє життя".

Вислухавши дідуся, пастушок вирішив якомога швидше втекти з цього страшного міста. Але його оточував високий паркан, а всі ворота були закриті на великі замки. Йому і тут допоміг дідусь, який розповів, що ворота можна відкрити, просто сказавши їй "Ти". Так що я цього слова не визнає, ні ворота ніколи і не відкривалася. Хлопчик зрадів такій можливості втекти з міста і запросив разом з собою дідуся. Але той відмовився, посилаючись на свою немічність і близької смерті. І пастушок пообіцяв, що винесе його на руках, щоб той хоч на кінець життя подихав свіжим

Объяснение:

Была рада

bloxinilyxa
bloxinilyxa
4,4(86 оценок)
Ефим, которого в народе прозвали юшкой, работает кузнеца. этому слабому человеку, старому на вид, исполнилось лишь сорок лет. стариком он выглядит из-за чахотки, которой давно болеет. юшка работает в кузнице так давно, что местные жители сверяют по нему часы: взрослые, видя, как он идёт на работу, будят молодых, а когда он возвращается домой, говорят, что пора ужинать и спать. часто дети и взрослые обижают юшку, бьют, в него камни, песок и землю, но он всё терпит, не обижается и не сердится на них. порой дети пытаются разозлить юшку, но у них ничего не выходит, и иногда они даже не верят в то, что юшка живой. сам юшка считает, что окружающие так проявляют к нему «слепую любовь». заработанные деньги юшка не тратит, пьёт только пустую воду. каждое лето он куда-то уезжает, но никто не знает, куда именно, а юшка не признаётся, называет разные места. люди думают, что он ездит к дочери, такой же, как и он, простой и никому не нужной. с каждым годом юшка от чахотки становится всё слабее. однажды летом, вместо того, чтобы уйти, юшка остаётся дома. тем вечером он, как обычно, возвращается из кузницы и встречает прохожего, который начинает потешаться над ним. впервые юшка не терпит насмешки молча, а отвечает прохожему, что если он родился, то, значит, нужен белому свету. эти слова приходятся прохожему не по вкусу. он толкает юшку в больную грудь, тот падает и умирает. проходящий мимо мастер находит юшку и понимает, что тот мёртв. на юшкины похороны приходят все соседи с его улицы, даже те, кто его обижали. теперь злость им срывать стало не на ком, и люди начали ругаться чаще. однажды в городе появляется незнакомая девушка, хилая и бледная, и начинает искать ефима дмитриевич. не сразу кузнец вспоминает, что так звали юшку. сначала все считают девушку дочерью юшки, но она оказывается сиротой. юшка опекал её, поместил сперва в московское семейство, потом в пансион с обучением. каждое лето он ездил к девушке и все заработанные деньги отдавал ей. зная о болезни юшки, девушка выучилась на врача и хотела его вылечить. она не знала, что юшка умер — он просто не приехал к ней, и девушка отправилась его искать. кузнец приводит её на кладбище. девушка остаётся работать в том городе, бескорыстно людям, и все называют её «юшкиной дочерью», уже и не помня, кто такой юшка, и что она ему дочерью не приходится.

Популярно: Литература