Як військові події вплинули на життя мешканців станції, що згоріла? Григір Тютюнник Климко

Відповідь:

Спершу німецькі вороги розбомбилм станцію, знищивши депо, водогінну вежу, барак, у якому жив Климко. Від ворожих бомб горіла вся станція. А пізніше в містечко ввійшли ворожі солдати, які спершу намагалися за марки купити щось з продуктів у місцевого населення, а пізніше кинулися грабувати людей і їхні будинки. Коли вони покинули містечко, там почався голод. Те, наскільки це вплинуло на звичайних людей, можна зрозуміти порівнявши опис місцевого базару до війни і після початку війських дій. До війни базар вирував життям, сміхом, жартами, а коли в країну прийшов ворог, то на базарі "стояли мовчазні люди, тримаючи в руках усе,що було в них найновіше.."      

Пояснення:

Цитата:  "Незабаром німецькі літаки розбомбили станцію. Климко бігав у той день з висілковими хлопчиками за балку дивитися збитий наш яструбок і бачив здалеку, як бомби влучали в депо, у вагони, як похитнулася і повільно впала водогінна вежа, а в повітрі над полум'ям і димами після кожного вибуху моторошно завивали уламки рейок. Бомба влучила і в барак, і його розвалило, розки-дала в усі боки, а рештки стін і простінків згоріли у Климка на очах — швидко, як тріски. Пожежі ніхто негасив, бо станція горіла вся, горіли депо і шахта, а два паровози, що встигли відійти за посадку біля кладовища, клично і сумно гули в два неоднакові гудки. Тоді італійці кинулися грабувати і брали не тільки їжу, а й одяг, де кращий.  Через тиждень вони пішли далі, а у висілку почався голод".

На маленькому базарному майдані щоденно, з ранку до вечора, стояли мовчазні люди, трима-ючи в руках усе,. що було в них найновіше: костюми і пальта, сукні й сувійчики матерії, черевики й "кіровські" годинники на вузеньких ремінцях... І все те не продавалося, а мінялося хоч на який-небудь харч. Та найчастіше в натовпі було чути: "Солі... Солі ні в кого немає? Віддаю за склянку солі..."

розвиток  української  літератури  двадцятих років хх  століття  характеризується  бурхливим  розквітом.  в цей час з’явилися  нові молоді таланти, такі як поет символіст-романтик тодось осьмачка. феодосій степанович осьмачка народився у 1895 році на черкасщині. почав писати вірші в юному віці. вірш «казка» написаний ним у період становлення його як поета, в 1925 році. «казка» тодося осьмачки вирізняється з поміж інших казок навіть не тим, що вона віршована, а своєю непідробною щирістю, пісенністю, ліризмом, оригінальністю та глибиною думки. це пісня, що її співає вразливе серце поета. 

ліричний герой «казки» -  поетична та романтична особа, яка виливає свою любов у пісні-вірші. його полум*яним серцем заволоділа дівчина-мрія, і відтоді він все життя шукає свою половинку  . цей поетичний твір сприймається читачем «як райдужний сон дитинства», як сповідь її ліричного героя, маленької недосвідченої дитини. ці образи настіли заворожують, що легко і самому стати на мить дитиною, мрія­ти і обов’язково вірити, що твоя мрія коли-небудь здійсниться. світ  ліричний герой сприймає як дитина, що живе разом із природою, у повній гармонії з нею.

міфічні образи, такі, як див, що трусить зорі із лану у колиску, весняний голий місяць, що схиляє голову в свіжу купіль малюка, ромен-зілля, що зросло з серця,   прийшли до нас із сивої давнини, тут вони стають реальними та живими.

у «казці» ми споглядаємо серйозні філософські думки дорослої людини, що має певний життєвий досвід і аналізує весь пройдений шлях. здається, жодного патріотичного слова герой не про­мовляє, але любов до батьківщини проймає кожне поетичне сло­во, кожну поетичну думку. мати, заспокоюючи дитинку, кладе її у колиску, яка «наче поле» - в цій метафорі криється безмежна любов поета до землі, поля, рідної матері-вітчизни.

вірш наповнений художніми засобами, які йому виразності,теплоти, натхнення.

це епітети: голий місяць: м*ячі срібні, росах кутих, озер гнутих, теплих зорях, синє море, сині гори, пшеницю колосисту.

метафори: трусив зорi див iз лану  у колиску; схиляв голову весняну  голий мiсяць; вода з мiсяця збiгала  на малого; в купелi моє серце  залишилось; м'ячi срiбнi кругом серця  впали в трави —  солов'ї їх покотили  на дзеркала; ромен-зiлля стало в'януть  у туманах;   дзвоню в роси, з поля босий  в синi гори.

порівняння: ,  нiби срiблом полоскала  тепле лоно.

поетичні повтори: як купала; як у полі.

у цьому вірші поет звертається до прикметників, що означають кольори – срібний та синій, що надає йому ще більшої поетичності.

віршовий розмір «казки» - анапест (з пиррихієм).

його тема: погляд ліричного героя на свою долю з висоти прожитих років, ідея – єдність людини і природи, колишнього й майбутнього, казкового і реального, дійсності і мрій.