Устно Перечислите, что сделали мальчики для осуществления своего плана? "Детство Тёмы " ​

«Детство Темы» – это известная книга Гарина-Михайловского о детстве 8-летнего мальчика по имени Тема. Он рос в семье строгого отца и гуманной матери, считавшей рукоприкладство неприемлемым в воспитании. По мере взросления мальчик учится отвечать за свои действия и поступать по совести. В этой статье можно прочитать краткое содержание книги по главам. Всего в произведении их двенадцать, и каждая из глав описывает определенный этап из жизни ребенка. Кратко о персонажах В кратком содержании крылатого рассказа «Детство Темы» представлено несколько действующих лиц: Тема – восьмилетний мальчик с добрым сердцем и пылким нравом, чье детство описывает автор. Он не может сидеть на месте и часто совершает шалости; Николай Карташев – генерал в отставке, отец главного героя. Мужчина старается воспитывать сына в строгости и порядке; Аглаида Карташева – мать Темы, добрая женщина. Она считает, что между родителями и детьми должно быть понимание; Зина – сестра главного героя, которая часто конфликтует с братом. Несмотря на это, она прилежная ученица; Таня – горничная, с ней у Темы доверительные отношения; Махнов – одноклассник Темы и главный задира в классе. Его проступки приводят к самым неожиданным последствиям; Иванов – начитанный и хорошо воспитанный мальчик; Касицкий и Данилов – друзья главного героя, с которыми он проводил много времени. Пересказ тезисно Тема рос в семье отставного генерала Николая Карташева и матери Аглаиды Карташевой. Отец воспитывал сына в строгости, а мать, наоборот, считала, что с ребенком всегда нужно идти на контакт. Однажды мальчик испортил цветок, который выращивал отец, и побоялся рассказать об этом Николаю Семеновичу. В этот день генерал выпорол сына. Как-то раз мальчик полез в колодец ради собаки. От пережитого страха состояние Темы ухудшилось. Чтобы ребенок быстрей поправился, Карташевы пустили его играть с детьми из наемного двора. Осенью мальчика устроили в гимназию, из которой его затем чуть не выгнали. Как-то раз его одноклассник Махнов воткнул иголку в учительский стул и поведал о затее Теме и Иванову. Главный герой не сдержался под директорским напором и выдал своего одноклассника. После чего вместе с задирой из учебного заведения исключили и Иванова, потому что тот молчал. Позже главный герой завел дружбу с 2-мя одноклассниками. Из-за проблем с экзаменами мальчик почти вылетел из гимназии, но позже сдал все на «отлично». Здоровье Николая Семеновича совсем ухудшилось. В последний день жизни отец благословил детей, а утром уснул вечным сном. Краткое содержание по главам Глава 1. Неудачный день День для Темы начался самым обычным образом. Как всегда, он умылся и побежал играть. На террасе стоял распустившийся цветок, который долго и упорно выращивал отец мальчика. Тема случайно задел цветок, поломав его, и убежал. В этот момент он отдал бы все, лишь бы остановить время и вернуть все назад. Интуитивно он понимал, что Николай Семенович его сильно накажет. С утра родители собирались отъехать, и ребенок понимал, что его наказание будет немного отсрочено. Мальчик снова принялся проказничать: сначала он оседлал коня и упал с него, а затем рассорился со своей сестрой. Глава 2. Наказание По возвращении Николай Семенович обнаружил оборванный цветок. В гневе он хорошенько выпорол сына. Слезы лились из глаз мальчика, а мать, наблюдая за происходящим, хотела остановить отца. Она была против насилия в семье, считая, что с детьми нужно находить понимание. Глава 3. Прощение Мальчик долгое время держал обиду на отца и даже не прикасался к еде. Мать приготовила ему ванну и положила в комнату кусок хлеба, чтобы сын хоть немного поел. Позже она объяснила мальчику, что за свои поступки нужно отвечать, и, если бы он признался отцу в своем проступке, никакой порки бы не произошло. Глава 4. Старый колодезь От горничной мальчик услышал, что кто-то бросил его собаку в колодец. Несмотря на страх, он бросился на выручку. Тема полез за Жучкой и ее, но из-за перенесенного стресса у мальчика началась сильная горячка. Несколько недель болезнь не отпускала его, и близкие думали, что он находится на волоске от смерти.

Важке життя українського селянства не раз було відтворено на сторінках видатних письменників, адже ця тема продовжувала хвилювати усіх небайдужих до страждань україни. михайло коцюбинський у своєму творі «дорогою ціною» детально зобразив той відчай та поневіряння селян у своїх спробах знайти кращої долі, втікаючи з рідної землі, де панували жорстокі та агресивні експлуататори-самодури.центральні образи повісті – соломія та остап. закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в бессарабію у пошуках кращого життя. соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, соломія вирішує йти за остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в бессарабію: «пропадай воно все пропадом… піду і я світ за очі… вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». на цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «соломія все йшла. вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».     вона готова тягнути остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. відданість остапу не мала меж: «люді добрі,— благала соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… ви ж бачите — пропадаємо… чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… я вам оддячу, я вам одроблю… візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… ось нате…» соломія — вродлива і сильна жінка. вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся».енергійна, вольова, дужа, вірна подруга остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз є остапові в дорозі, рятує його з біди. самовіддано бореться соломія за життя остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити остапа в жовнірів.

у всіх своїх вчинках соломія діє свідомо, розсудливо. в боротьбі за волю вона поборює найтяжчі злигодні. нею керує жадоба до життя без пана й економа. заради врятування остапа відважна, наполеглива жінка йде на самопожертву — вона гине в дунайських хвилях. нерівну, але відважну боротьбу соломії з стихією води, її жагу до життя письменник передає короткими уривчастими реченнями: «…усі сили добути… усю теплу кров, …усю волю… ось ближче до берега… ось берег видно… а там гарно, там сонце сяє; там небо, там небо синє, там радість, життя…»

найяскравіше виявився героїчний характер соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи остапа, гине у хвилях дунаю. як і поранений остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… душа рветься до сонця». трагічна доля остапа і соломії, їх поневіряння в туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.

соломія — мужня, вольова й ніжна жінка. вона щиро кохає остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з остапом вона перебуває у плавнях. незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. 

содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. її  кохання  сильне. вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з остапом, а й самостійно. саме вона вирішує визволити остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з іваном втілює свій план у життя.

на жаль, соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. згадуючи про неї,  остап  говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним цілим.