К XVI в. на основе дворцов возникли специальные центральные органы управления — приказы. Установите соответствие между приказами и их функциями: 1. Поместный
2. Разбойный
3. Разрядный
4. Земский

а. ведал вопросами землевладения
б. ведал судом над "лихими людьми"
г. ведал охраной правопорядка
д. ведал дворянским войском

240

287

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

2810vika

История

4,5(66 оценок)

перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території україни — руська земля. у х—xiii ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — середнього подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались києву, а згодом тяжіли до нього. понад 400-літня традиція ототожнення себе з руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. тільки галицько-волинська держава, увійшовши до складу корони польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини xv ст. руським воєводством.[1]

константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині xiv ст. вперше почав вживати поняття micra rosia (мала росія)‚ на відміну від megale rosia (велика росія). у церковно-адміністративному значенні поняття мала росія вживав константинополь для позначення українських єпархій. з константинопольських грамот цей вислів в останній чверті xiv ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного простору польщі і литовського князівства, а з кінця xvii — початку xviii ст. став ототожнюватися з територією козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (україна).[2]

на західноєвропейських ічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як moscovia. натомість терени колишніх чернігівського, київського і галицько-волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською руссю, завжди позначені як russia чи ruthenia (з xvi ст. — також roxolania).[2]

паралельно у внутрішньому вжитку з xvi ст., а особливо після укладення люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом русь починають дедалі активніше вживати поняття україна. характерно, що, як колись у княжі часи — руська земля, слово україна вживали в двох значеннях: конкретно-ічному — на означення подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського простору.[2]

остаточно і юридично назва україна закріпилася на початку xx століття за часів унр.[3]