Восстание 1870 года на Мангыстау
1. Когда произошло национально-освободительное восстание на Мангышлаке?1870 г.
2. Территория национально-освободительного восстания казахов в 1870 г.:Мангистау
3. Восстание охватившее полуостров Бузачи: 1870 г.
4. На территории Мангыстау в 1870 г. племя адай выступили против колониальной реформы: 1867-1868 гг.
5. Один из родов Мангыстау, сохранявший независимость до середины ХIXв.Адай.
6. Род, восставший против введения в жизнь Временного положения в 1869 г. в Уральской и Тургайской областях на полуострове Мангышлак в 1870 гг.:Адай
6.1. Поводом восстания на Мангыстау в 1870 году стала попытка царских войск:принудить адаевцев принять «Положение»
7. Руководители Мангистауского восстания 1870 года: Досан Тажиулы, Иса Тленбайулы.
8. Поводом к восстанию на Мангыстау в 1870 году стало появление в степи отряда:Рукина
9. Восставшие племени Адай в 1870 г. на территории Мангыстау нанесли поражение отряду:Рукина.
10. Событие, послужившее сигналом для широкого освободительного движения в Мангистау в 1870г.: Весть о разгроме отряда Рукина.
11. В апреле 1870 года восставшие на Мангыстау атаковали:Александровский форт, Николаевскую станицу
12. Особенностью восстания 1870 года в Мангистау является участие в нем:Казахских наемных рабочих
13. Восстание адаевцев на Мангыстау в 1870 году поддрежали:рабочие рыбных промыслов
14. В 60-70годах XIX века впервые казахские наемные рабочие в борьбе за свои права приняли активное участие в восстании:На Мангышлаке
15. Одна из особенностей восстания на территории Мангыстау в 1870 г. заключалась в том, что в движении впервые участвовали:Казахские наемные рабочие
16. Участие казахских наемных рабочих является: 1870 г.
17. Из всех народных выступлений в 60-70-е годы XIX века антифеодальная направленность слабее всего была выражена в восстании:на Мангыстау
18. «Примерно наказать мятежников» - участников восстания 1870 года на Мангыстау распорядился:военный министр России Милютин
19. Главное последствие восстания 1870 года на Мангыстау для племени адай:Контрибуция в размере 90 тысяч баранов.
20. Как был наказан род адай за участие в восстании 1870 г. на полуострове Мангышлак?была наложена контрибуция в размере 90 тысяч баранов
21. Для подавления восстания на Мангыстау прибыли войска с: Кавказа
22. В связи с поражением восстания 1870 года адаевцы были вынуждены перейти на территорию: Хивы

может быть даже через какой-нибудь что ли???

Зростаючі потреби в машинах зумовили розвиток машинобудівної промисловості, яка почала створюватися в Україні з кінця XVIII ст. Її представляли мідярні, чавуноливарні та машинобудівні заводи. На початку XIX ст. в губерніях України налічувалось 10 мідярень, у 1860 p. їх було вже 17. Незважаючи на те, що основна частина мідярень на час реформи 1861 p. ще не вийшла з моно фактурної стадії, їм належала важлива роль як у постачанні обладнання винокурній і цукровій промисловості, так і в задоволенні різноманітних потреб населення.

На час реформи 1861 p. в українських губерніях було не менше ніж 20 машинобудівних заводів, які виробляли продукції на 1231 тис. крб. Майже 88% цієї суми припадало на заводи Київської, Волинської, Катеринославської, Херсонської губерній. Разом з тим багато машин ввозилося з-за кордону. Лише через Одеський порт імпорт машин за 1850-1860 pp. зріс більше ніж у 3 рази. Застосування на практиці нової техніки сприяло підвищенню продуктивності праці промислових робітників.

Зростання обсягів машинобудування стимулювало розвиток металургійної промисловості. На зміну невеликим рудням кустарного типу приходили чавуноливарні та залізоробні підприємства на Чернігівщині, Луганщині, Київщині, Одещині, Слобожанщині. Наприкінці 50-х років XIX ст. в Україні діяло не менше ніж 11 чавуноливарних і 32 залізоробних заводів. Хоча потужність цих підприємств була незначною, проте вони відігравали важливу роль в економічному розвитку країни, випустивши у 1859 p. продукції на суму понад 68 тис. крб. Поруч з технічною перебудовою і модернізацією металургійного виробництва йшов процес заміни кріпосницької праці вільнонайманою.

У дореформений період в Україні існувала й кам'яновугільна промисловість. За кількістю видобутого вугілля Донбас вийшов на друге місце в Російській імперії, поступаючись лише Сілезькому басейну. Однак шахти в першій половині XIX ст. засновувалися на відсталій техніці, а поміщицькі, крім того, і на малопродуктивній, кріпосній праці.

У дореформене десятиріччя було розроблено ряд проектів будівництва залізниць в Україні. Однак реалізація їх загальмувалася через Кримську війну (1853-1856 pp.). В Україні було лише два стратегічних шосе - від Києва та від Харкова до Петербурга.

Повільно розвивався річковий транспорт. Наскрізний рух Дніпром був неможливий у зв'язку з наявністю численних порогів. У Дніпровському басейні 1852 p. налічувалося 7 пароплавів загальною потужністю 360 к. с. Після Кримської війни розвиток пароплавства пожвавився. З'явилися пароплавні товариства і компанії. В 1859 p. Дніпром і його притоками курсувало 17 пароплавів, серед них 3 пасажирських, решта - буксири.

Зростав вантажообіг чорноморсько-азовських портів та суден, які обслуговували їх. У 40-50-х роках основна частина вантажообігу припадала на парусні судна. Пароплави обслуговували переважно пасажирські та поштові перевезення.

Викладене свідчить про певні успіхи в розвитку української промисловості наприкінці 50-х років XIX ст. У виробництві цукру та видобутку вугілля вона почала набувати загальноімперського значення. Впровадження у виробництво досконаліших технологій і машин сприяло збільшенню випуску продукції. Відбулися значні зміни в розміщенні промислових підприємств в Україні. Якщо до середини 40-х років майже три чверті їх, що належали переважно поміщикам, були розташовані в містечках і селах, і лише дещо більше однієї чверті - в містах, то надалі підприємства, особливо фабрично-заводського типу, власниками яких ставали купці, міщани і ґуралень, яких було чимало) зросла в 3,6 раза. Кількісно переважали невеликі підприємства. Мануфактури фабрично-заводського типу становили лише 15%. Проте саме вони разом з великими мануфактурами виробляли більшу частину багаті селяни, здебільшого будувалися в містах. З 1825 по 1861 p. кількість їх (без товарної продукції.

Объяснение: