Кто Чацкий: «лишний» человек или личность, не нашедшая свое место в жизни? (По комедии А.С.Грибоедова «Горе от ума».)
Каковы же основные тематические признаки этих персонажей, «лишних людей»? Это прежде всего личность, потенциально на какое-либо общественное действие. Ею не принимаются предлагаемые обществом «правила игры», характерно неверие в возможность что-либо изменить. «Лишний человек» – личность противоречивая, часто конфликтующая с обществом и его жизненным укладом. Словом, герой – жертва жизненных канонов. Лишний человек - человек значительных который не в состоянии реализовать свои таланты на государственной службе. Принадлежа к высшим классам общества, он в основном проводит время за праздными развлечениями. Такой стиль жизни не в состоянии облегчить его скуку, что приводит к дуэлям, азартным играм и другому саморазрушительному поведению. Лишние люди, чей ум пытлив и глубок, “болеют болезнью века”: для них очевидны проблемы окружающего мира, пороки и “язвы” современного общества. Не удовлетворенные жизнью, эти герои более всего несчастны от невозможности что-либо исправить. Неопределенность томящих их высоких идеалов вызывает не знание путей их реализации, а отсутствие конкретных целей и дела, которое могло бы удовлетворить их высокие требования к себе и к жизни, — пассивность и бездеятельность, бес существования.

2) Что даёт основание рассматривать пьесу А.С. Грибоедова «Горе от ума» как трагикомедию?

3) Что позволило М.Е. Салтыкову-Щедрину назвать Молчалина одной из самых страшных фигур русского общества? (По пьесе А.С. Грибоедова «Горе от ума».)

4) Почему Софья, героиня комедии А.С. Грибоедова «Горе от ума», по выражению автора, – «девушка, сама не глупая, предпочитает дурака умному человеку»?

105

446

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

Miki201717

Литература

4,6(65 оценок)

Повість-притча американського письменника річарда баха. повість розповідає про молодого мартина, який навчився літати, та присвячена самоудосконаленню і самопожертвуванню. повість була вперше опублікована в 1970 році і швидко стала бестселлером не тільки в сша, але й за їхніми межами. 1973 року повість було екранізовано.

чайку на ім'я джонатан лівінгстон з молодості бентежить безглуздість і вузькість існування чайок, стурбованих лише щоденною боротьбою за прожиток. охоплений пристрастю до вдосконалення, джонатан цілком віддається вивченню польоту як мистецтва і способу буття, а не як способу переміщення в просторі для видобутку їжі. у певний момент він виявляється не в змозі миритися з правилами примітивного існування соціуму чайок. будучи вигнаний зі зграї, джонатан веде ідилічну життя пустельника і нітрохи не страждає від самотності, цілком ві вдосконаленню майстерності польоту.

одного разу джонатан зустрічає двох сяючих чайок, які забирають його в «більш досконалу реальність» - не небеса, а наступний, кращий світ, досяжний через власне самовдосконалення. цей світ населений чайками, що присвятили себе мистецтву польоту. джонатан з подивом дізнається, що його завзятість і всепоглинаюча спрямованість у навчанні дозволили йому пройти шлях еволюційного розвитку, на який у звичайних чайок йдуть тисячі, десятки тисяч життів.

ійське слово seagull перекладається на українську як мартин; чайка є російською назвою цього птаха. у 2016 році у видавництві «країна мрій» цей твір вийшов під назвою «джонатан лівінгстон, мартин», перекладач дмитро шостак.