3. Якого випадку стосувалися слова матері, що ніхто не до
бідному чоловіку, тільки такий же бідняк.
4. Чому Михайлика записали у школі відразу у другу групу?
5. Дайте тлумачення фразеологізмів
Показати, де раки зимують
Туди,куди Макар телят ганяє
Туди, де козам роги правлять
По чому фунт лиха
6. Висловіть думку стосовно поведінки і вчинку Михайлика, який
намагався потрапити ,,зайцем" на виставу.. Відповідь вмотивуйте.
7. Зробіть висновок про те, чим схожі і чим відрізняються мрії
дітей нинішніх та тих, що жили за часів дитинства Стельмаха.
Висловіть свою думку про те, добре це чи погано.

(твір - гуси-лебеді летять)

232

472

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

KarinaKrasko

Українська література

4,4(14 оценок)

цитати до образу мартина борулі «не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…» мартин боруля вважає, що «я – не бидло і син мій – не теля….» , а дворянський титул йому дозволить «ох, діти – діти! як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли…», «…краще білий хліб, ніж чорний….» “згадую борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали? ! ” цитати до образу марисі “мартин боруля” «перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє». марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи: мамо, тато. а ти все по-свойому… ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш. так от яке зуспіло мене горе! дворянина батькові в зяті схотілось. о боже мій! та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мій микола? і я? кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть? о, нікого, нікого! краще смерть, ніж заміж за цитатна характеристика палажки “мартин боруля” правда твоя! ох, правда, моя добра ти, моя розумна ти зо мною—і в мене наче полуда з очей упала. сама бачу, що дворянство нам біду робе. а почну батькові казать, щоб не видумував нічого, щоб жив по-старовині, — то закричить, затопа ногами, почне читать мені якісь бумаги про дворянство, затуркає мене, чагиркає, зіб’є з пантелику, і я думаю: може, ми й справді вже дворяне, — і починаю по-панськи привчаться, і самій тоді хочеться тебе за благородного віддать замі тепер не знаю, шд й казаті, що і робить, вимучилась зовсім і одуріла. от вже другий день ходжу до сидоровички, вчуся дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде.