Які відносини були між героями твору "Климко"?

Минуло багато років з того часу, як жив і творив видатний український драматург, письменник і філософ григорій сковорода. проте, актуальність його творів не менша, ніж півтора століття тому. його заповіді працьовитості, людяності, добра, справедливості знаходять відгук і в серцях наших сучасників. ще за життя г. сковороду називали «українським горацієм» і «українським сократом», бо саме завдяки йому на україні значно розвинулися педагогіка, література і філософія. усьому цьому філософ уділяв багато уваги у своїх творах, в яких оспівував прагнення співвітчизників до волі і щастя, працьовитих людей, висміював панів за знущання з народу і за їх «патріотизм». г. сковорода був впевнений, що найвищою цінністю є людина та її воля. на жаль, за життя г. сковороди не було опубліковано жодного його твору, та, попри все, його поезії швидко поширювалися україною – їх передавали звичайні люди з вуст у вуста. непідкупне і гостре слово філософа торувало стежку до свободи і спалахувало чистим вогнем посницького свавілля. він цілком справедливо вважав, що щасливим може стати тільки той народ, в якого відчуває себе щасливою будь-яка людина. г. сковорода постійно шукав змогу своєму народові. тому він і проводив просвітницьку роботу серед народу: філософ пояснював людям в доступній формі різні явища життя природи і суспільства, викладав свої педагогічні і філософські ідеї, а у вільний від цього час учив грамоті дітей селян. він не мав сумніву, що навчання точніше і швидше виявити природні здібності кожної людини, сприятиме більш успішному оволодінню уміннями і знаннями, які необхідні для продуктивної праці, найбільш корисної людині і суспільству. у поглядах г. сковороди було дуже багато спільного з тим, що висловлювали найвидатніші просвітителі тієї епохи. письменник підніс і розвинув далі ідею «пізнавати самого себе», яка була висунута ще платоном і сократом за п’ятсот років до нашої ери. г. сковорода настоював на тому, що для того, щоб усвідомити свої фізичні і розумові здібності, закладені в кожну людину самою природою, їй потрібно себе пізнати. це дозволить обрати найбільш відповідний рід трудової діяльності – «сродну працю». при цьому трудитися треба так, щоб не тільки забезпечити свої потреби, а й приносити користь суспільству. а щасливою людину зробить сам процес «сродної праці» разом з усвідомленням того, що результати цієї праці високоякісні, корисні собі і суспільству. усе своє життя письменник був співцем праці, в якій він бачив сенс і основу життя. він казав: «життя і справа є одне й те ж». свої філософські твори, серед яких притчі і байки, г. сковорода старався писати так, щоб вони були добре зрозумілими не тільки освіченим верствам населення, а й простим людям, причому, особливо їм. щоб ці твори змушували замислюватися над різноманітними явищами життя, вчили думати і будили свідомість людей. свою видатну збірку байок під назвою «байки харківські» г. сковорода написав у період з 1769 по 1774 рік, коли залишив свою педагогічну діяльність і жив у різних селах неподалік від харкова. у збірку увійшло 30 творів, в яких, з одного боку, автор продовжив традиційну тематику відомих на той час байок інших авторів, а з іншого боку, виступив як новатор, бо значно розширив тематичні обрії цього виду творів і вивів їх на самостійний жанровий шлях. г. сковорода визначав байки як «мудрі іграшки, які в собі ховають силу». він добре розумів, що тільки форма байки дозволяє авторові висловлювати і пропагувати особисті політичні, суспільні, філософські і етичні погляди. ідейно-тематична спрямованість байок не була дуже широкою, бо обмежувалася потребами тогочасної практичної моралі. як і його попередники у цьому жанрі, г. сковорода підносив позитивні людські риси, розум, любов, дружбу, показував, що справжня людська цінність визначається не , чинами, титулами, походженням, багатством, красою, одягом, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями.