До ть будь ласка) Художній аналіз твору (епітет ,гіпербола , порівняння ,метафора.. )"Декадент "
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: "Ось декадент!"

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.

Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.

Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.

Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.

Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.

Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на "шрррум" настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?

291

317

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Dinkaakissa20

Литература

4,8(44 оценок)

Відповідь:

Іван Франко в поезії викрив і різко засудив антинародний зміст занепадницької літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета в суспільстві.

У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народові. Ліричний герой дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу.

Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє, невтомно працює для нього.

Поет часто звертається до поетичних метафор, за до яких показує незламність своєї волі до боротьби та іронічно висміює декадентство: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю… та ще ж оскомини хронічної не маю», «Я з п’ющими за пліт не виливаю» та ін.

Вірш написано гостропубліцистичним стилем. Багаті рядки поезії на риторичні запитання, емоційно-напружені перелічування, навмисне вживання заниженої лексики.

Пояснення:

tarasovdanila

Литература

4,4(53 оценок)

представьте ситуацию. двое искренне считали себя лучшими друзьями. ну вот прямо не разлей вода, с самой школы (а может, даже с детского сада). было много поводов проверить дружбу на прочность: и перед родителями и учителями друг друга прикрывали, и контрольные давали списывать, и что пострашнее бывало — ну там, драки в темной подворотне, когда хочется сбежать, но нельзя, потому что друга подставишь. все были уверены, что это дружба на века. даже женщины не смогли ее разрушить. сначала в одних и тех же девушек влюблялись, но вели себя благородно — либо оба отступали, либо делали выбор между девушкой и другом, не обижаясь друг на друга. а потом, когда жены ссорились, в бабьих дрязгах не участвовали, старались быть выше. но вот оказалось, что разрушить такие крепкие отношения все же можно, если вмешается презренный металл — вот что разрушает дружбу по настоящему!

один из друзей начинает стремительно богатеть. другой по-прежнему живет скромно. все происходит не сразу, исподволь — сначала у богатого появляются новые друзья, новый круг общения: «нужные» люди, деловые контакты. а как иначе? бремя успешного человека в том числе состоит в том, что дружишь не с кем хочешь, а с кем надо. дальше — больше. если раньше вместе ездили отдыхать, то теперь один летит на мальдивы, другой едет на шесть соток копать картошку. ну и проблемы, конечно, разные — помните пословицу про щи и бриллианты? это как раз про них, про двух друзей, точнее бывших друзей, которых разделили две непреодолимые силы, два злейших врага дружбы и человеческих отношений вообще — деньги и, что греха таить, зависть. так и получается, что друг познается в удаче, а не в беде.