Прочитати твори, виділити риси подібності і відмінності. Вміти їх довести.

Опрацювати: Соболь В. „Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись"
(Ознайомлення дев'ятикласників з „Історією Русів » ) // Дивослово, 2002. - № 6. - С. 31-
42.

221

230

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

MagicalBiology

Українська література

4,6(20 оценок)

Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина. взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби. на жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину… щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. не така це вже складна штука. треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. якщо якесь написане слово мені не , я злизував його язиком. для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець. при писанні багато важить положення хвоста. ні в якому разі не слід ним махати. хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими. може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. я не зміг навчитися друкувати на машинці. як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась, натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій.