Суперечливі риси характеру Рішельє

Противоречивые черты характера Ришельэ

«Рішельє Арман дю Плессі (1585-1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. – глава королівської ради, фактичний правитель Франції протягом 18 років. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік ХІІІ лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».

Пріоритетом його внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією та зміцнення королівської влади, а головним зовнішньополітичним завданням – підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбургів у Європі, активна колоніальна політика.

Бажаючи встановити необмежену владу, Рішельє оголосив гугенотам війну, щоб позбавити їх політичних прав, які відрізняли їх від інших французів. Він оволодів їхньою головною фортецею Ла-Рошель, а потім захопив й інші фортеці гугенотів. Дворянин за походженням, він на користь держави прагнув обмежити владу й права дворян. З цією метою він знищив деякі вищі посади, які обіймали родовиті дворяни, заборонив дуелі, зруйнував декілька замків, які служили притулком для непокірних дворян, і перестав скликати Генеральні штати.

Прагнучи зміцнити королівську владу в галузі фінансів, внутрішньої та зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного збірника французьких законів, провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керівників), що призначалися королем, реорганізував поштову службу. Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. У 1629 – 1642 рр. у Франції було створено 22 торговельні компанії.

Сила Рішельє була в його обережності, тонкому знанні психології людей і відчутті ситуації».

Текст 2   «Першочергового значення він надавав пропаганді урядової політики. Чи не першим він зрозумів значення «ідеологічної» дії на громадську думку. З цією метою він створив у 1631 р. першу французьку газету, до якої сам добирав матеріали для публікації. З позицій державної доцільності підходив Рішельє й до освіти. Його погляди з цього приводу чітко висловлені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість – краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не будь-кого варто навчати».

10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. У Рішельє був тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав утверджватися класицизм. При всій неоднозначності та суперечливості, діяльність Рішельє на ниві культури все ж таки може бути оцінена позитивно, оскільки вона сприяла розвитку освіти та зростанню талантів».

Текст 3

Висловлювання Рішельє:

«Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою – могутність держави».

«Дайте мені шість стрічок, написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них що-небудь, за що її можна було б повісити».

«Щоб керувати державою, слід менше говорити і більше слухати».

«...головний життєвий нерв держави – це дворяни, але дворяни, які підкоряються  королю».

«У мене немає ворогів, окрім ворогів держави»

« ...дворянин має право помирати  лише за короля»  (про заборону дуелей).

«Народ – це мул, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від роботи», але «робота мула має відповідати його силі».

«Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла».

Текст 4   Коли Петро І (перший російський імператор) відвідав Париж, він упав на коліна перед статуєю кардинала Рішельє і вигукнув: «Якби ти був живий, я віддав би тобі півцарства, лише б ти допоміг мені правити іншою половиною».

Можно лучший ответ?

Боги Древнего Рима были во многом похожи на греческий пантеон богов.  

Главным богом был Юпитер (а у греков – Зевс).  

Но у римской религии есть определенные особенности. Например, организации не было, канонов не было – были только божества, и их было много. Можно сказать, что у римлян было многобожие. Плюс, римляне проводили обряды, точнее мужчины проводили обряды (отец в семье, жреческие цари, консулы).  

Итак, главным богом был Юпитер. Он был богом неба, грозы, главным богом. У него была жена Юнона – богиня брака, материнства. Юпитер и Юнона жили на вершинах гор. Его почитали в иды – дни полнолуния. Римляне возвели Юпитеру храм на Капитолии.  

Помимо Юпитера и Юноны, главным богом считалась Минерва. Минерва была богиней мудрости (а этруски были уверены, что она богиня гор и открытий).  

Кроме того, римский пантеон богов дополняется Янусом – двуликим богом входов/проходов/выходов, Вестой – богиней очага, Дианой – богиней природы, плодородия, растительности, была олицетворением Луны, Венерой – богиней цветущих садов и весны, Флорой – богиней цветов и расцвета, Церерой – богиней урожая, Бахусом – богом виноделия, Ветумном – богом времен года и даров, Фавном – богом полей и лесов (выглядит как человек на копытах), Вулканом – богом огня и кузнечного дела и так далее.

Здесь видно какое влияние греческая культура оказала на римскую.