Запитання за змістом поезії 1. Про що йдеться у поезії В. Підпалого «...Бачиш між трав зелених...»? 2. У якій формі побудований вірш?
3. Які мотиви виразно відчутні у даних рядках вірша? Станьмо ось тут навшпиньки/Спокій їх берегти. Може, /не зможу батьком —/стану їм старшим братом; будь їм, маленьким, сірим/ просто сестрою ти...
4. Які свої емоції передає нам ліричний герой поезії?
5. Хто, за віршем, може загрожувати пташенятам? Чи однозначні ці образи?
6. Який прихований їхній зміст, у чому їхня символічність?
7. Про що йдеться у прямому авторському звертанні «Треба в житті...»?
8. Який настрій викликає ця поезія?

219

338

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

roversun7

Українська література

4,8(21 оценок)

Володимир Сосюра – поет, якому не треба було бити себе у груди і запевняти у любові до батьківщини. У кожному вірші, написаний він про кохання чи про природу, бринить ця любов. Рідна Донеччина постає перед нами то «холодними травами, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем» , то вогнями станцій, силуетами домен, синім степовим небом. Поет згадує «п'янкий солодкий дух акацій», рідне село, в якому вже не зустрінуть його ні мати, ні сестри, ні старий собака. Батьківщина для Сосюри складається з отаких, на перший погляд, дрібниць, як спогади про шахти й цегельні заводи, куди йшли на зміну хлопці з сусідньої вулиці, з червоної шипшини по осені, «дзвіна гітари у місячні ночі» ... Усе це життя, усе воно пройшло тут, на «малій батьківщині». Старий учитель зустрічає поета («Знов село»), палять вони удвох цигарки, згадуючи, як колись малий Володя курив потайки в час перерви. Школярі вітають Сосюру, цитують «Червону зиму» , дорікають – «Чом це ти одягнувся буржуєм?» . Кожний дім у селі – це люди, серед яких виріс поет, яких не забув. Багатьох уже нема: «О любий Холоденко, далекий брате мій, зарубаний в бою!». Багато що змінилося, і поет уже не у свитині, не в піджаці, а у шляпі й пальто. А душа та ж сама. Побувавши у рідних місцях, він розуміє, що не заповнив «анкету життя», що треба

Працювать, працювать безумовно!

Кожній хвилі нема ж вороття!

Так, від «малої батьківщини» через працю і думку зір поета звертається до великої Батьківщини, знов осмислюючи, що таке патріотизм, яке місце він посідає в душі, що робить людину патріотом. У поезії «Любіть Україну» Сосюра із властивою тільки йому схвильованою емоціональністю звертається до всіх співвітчизників, наче хоче передати найважливіший висновок, який зробив у житті. Любов до Батьківщини з великої літери повинна бути свідомою і водночас природною:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води...

Україна – «неопалима купина», що палає у віках, не згораючи, краса її «вічно жива і нова», а мова –солов'їна. Сосюра закликає й благає, у його інтонаціях немає «категоричного імперативу», він звертається до читача як до друга, щоб сказати йому дуже важливе: без любові до України не можна буде любити інші народи, коханий відвернеться від дівчини, якщо вона «не любить Вкраїну» .

Сосюра не раз замислювався над плинністю людського життя. Він знав, що колись ляже в землю, як насіння, а нові покоління зростатимуть. Але в поезії «Любіть Україну» він знаходить відповідь на питання – а що потім? Відповідь проста:

Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою, –

І вічні ми будемо з нею!

Вибач якщо багато можешь вирезать если что то лишнее