Випишіть словосполучення за видами вжитих у них обставин у тому порядку, як ці обставини називаються вище, тобто: 1) з обставинами дії, міри й ступеня; 2) з обставинами місця; 3) з обставинами часу і т. д. Зупинився на кілька хвилин; прийшов на підмогу; задивився вдалеч; голубіло навкруги; ожило завдяки дощу; поговорили один на один; не зневірювався попри всі митарства; прокинувся вдосвіта; підвівся неохоче; пізно встав; утомився під знегод; не було досі; не заб'єш цвяха, не вдариш молотком; підіймався з низин; тривало сто літ; чекали з дня на день; линули згори; сховаємося на крайній випадок; не оглядався, незважаючи на страх.

292

418

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

ппопцгуарг

Українська мова

4,6(10 оценок)

Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою водою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушником, казали приповідку: «бог на поміч». брали борошно, внесене із комори, і починали пересівати. у неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим кислого молока і дерев’яною лопаткою розмішують його. розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, укутуємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.доки варилося снідання, мати місили тісто. коли ж, нарешті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли роботу, а потім починали викачувати хліб.легкими рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. розіславши капустяний листок поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…згодом ненька у піч, витягують буханець, важать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…і як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здором. верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали». хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.