Прослухати текст. Дібрати заголовок, який розкривав би основну думку. Визначити тип і стиль мовлення тексту. Довести своє твердження. Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі. Але Климко вже знав, що бити їх не слід, а треба легенько розтерти, поляскати долонями і перші кілька кілометрів іти помаленьку. Далі вони вже не боліли, йшли собі слухняно, тільки німо дзвеніли кожною жилочкою.
…Климко підкинув у багаття картоплиння, роздмухав жарок і довго одігрівав ступні, час від часу дотуляючи їх просто до полум’я. Нагріє, потре добренько обома руками і знову суне до полум’я. Аж доки вигнав зашпори. Потім узяв палицю, котрою розворушував багаття, і пішов по картоплищу, розкопуючи нею лунку за лункою.
— Одна! — вигукнув раденько, знайшовши першу картоплину. — О! Друга! О! Третя!..
Сонце вже припікало, — не дуже, одначе, по-осінньому, але Климко працював так завзято, що матроска прилипла йому до спини. Він скинув куртку і знову став до роботи. При самій межі знайшов кілька невиконаних, притоптаних дитячими ногами кущів («Он хто картопельку пік!») і, розриваючи їх палицею, приказував:
— А що, сховалися, га? Од мене сховаєтесь!
До обіду Климко накопав п’ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних. Дванадцять, найдрібніших, він спік, їв помаленьку, вмочуючи в коробочку з сіллю: помаленьку — щоб довше, та й живіт не заболить.
На дорогу він ще раз добре одігрів ноги, закинув на плечі торбину з картоплею і рушив далі через вибалок: може, де вода трапиться. По дну вибалка поміж камінням справді біг струмок, мив боки тому камінню, полоскав зеленіючу травицю, що клалася на воду рівними чубчиками, і ніс жовте листя. Климко став навколішки, припав до води — холодна та добра! — тоді вмився і втерся галстуком од матроски. А вгорі над струмком дрімала жовто-зелена тиша осені й наче уві сні ронила листя. Було так м’яко і затишно в цьому вибалку над співаючою поміж камінням водою, що Климко не одразу підвівся з колін, а стояв, і стояв…

110

466

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

Анасія

Українська мова

4,7(48 оценок)

Дієприслівник-це особлива незмінна форма дієслава, що позначає додаткову дію або стан, яка іншу, головну. у речені дієприслівник завжди виступає обставиною. дієприслівники відпові на питання що роблячи? наприклад: кажучи та що зробивши? наприклад: дієприслівник має ознаки дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини) дієприслівник не має закінчення. у кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и.. дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом. дієприслівниковий зворот завжди є обставиною. на письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні. в усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами. дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за суфіксів вши, ши.. не з дієприслівниками пишуть окремо. наприклад не почувши, не зробивши.. разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без нененавидячи