Прочитай признаки, присущие воинской повести и житию. Распредели эти признаки (запиши их номера) в две группы. Признаки, присущие воинской повести и житию
1. Жанр древнерусской литературы XI-XVII вв.
2. В основе жанра лежит изображение исторического события, связанного с героической борьбой народа против внешних врагов.
3. Прославляются святые, происходит идеализация образов.
4. Герои творят чудеса.
5. Патриотический пафос сочетается с публицистической оценкой событий, эпичность - с взволнованным лиризмом.
6. Есть описание детства святого.
7. Центральный герой - реальная историческая личность, представленная в качестве идеального воина-христианина.
8. Герои проявляют любовь к Богу, живут по заповедям.
9. Важное место занимает красочное описание сражений.
10. Герои не просто умирают, происходят посмертные чудеса.
11. В конце XIV - начале XV в. испытывает воздействие агиографии и деловой письменности. Положительные герои начинают предаваться благочестивым размышлениям, молятся, в произведениях рисуются картины небесных сил.
12. Есть похвальное слово святым.

297

344

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

KRASAVKA555

Литература

4,7(83 оценок)

Всю дорогу діди між собою обговорювали втікачів, які, хоч і мали нову форму, та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, оскільки «кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене».

На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший, ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже «перемагають горді, а не жалісливі».

Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та його онук, який випадково був свідком тих подій і, лишившись живим, опинився в землянці з Колодубом, сказав, що цьому вже не бути. Коли всі червоноармійці пішли, німці, що наступали, наказали перевезти їх через Десну. Як діди з німцями вже були посеред річки, Савка й Платон по один в одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиш один хлопець, який був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: «Готові на будь-який огонь!»