Як відбувалися міжусобна боротьба між синами Князя Володимира і утвердження Ярослава в Києв
​

Після смерті  Володимира Великого  між  його  синамі розпочалася жорстока боротьбі за владу. У 1015 р. київський  стіл посів Святополк. Новгородський князь Ярослав виступив проти нього і у бою під Любечем розгромив. Святополк подавсь до Польщі шукати підтримки у батька дружини -короля Болеслава Хороброго. Той вирішив допо могти зятеві й у 1018 р. на чолі великого військ, вторгся в Русь. У бою під містом Волинь на Західному Бузі Яросла зазнав поразки й втік до Новгорода. Влада знову перейшла до Святополка.

Проте грабежі польських вояків спричинили повстання киян, і Болеслав Хоробрий через незгоди із Святополком повернувся до Польщі, приєднавши по дорозі до неї Червенські міста (невелика територія Західної Волині з містами Червен, Волинь, Шеполь та ін.).

Зібравши військо, Ярослав вирушив до Києва. Святополк, якого відтоді історичні джерела називали Окаянним, звернувся по до ло печенігів. Вирішальна битва відбулася влітку 1019 р. на р. Альті під Переяславом, у ній переміг Ярослав. Ця дата вважається початком його правління. Однак у 1021 р. він змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячеслава. А через рік проти Ярослава виступив тмута-раканський князь Мстислав, котрий у 1024 р. у битві під Лиственом переміг великого князя. Розпочалися переговори, що завершилися укладенням у 1026 р. договору про поділ Руської землі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу - Лівобережжя з Черніговом. Фактично в межах імперії сформувалися три самостійних утворення: Київське, Чернігівське й Полоцьке. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав стає єдиновладним володарем Русі (Брячеслав визнав його владу).

Завдяки таланту політика и сильній волі Ярославу вдалося закріпитися на київському столі.

Великий князь народився  близько 978 р. Добре освічений, м'який, але владолюб-надзвичайно розумний, гнучкий і схильний до компромісів політик, спритний дипломат і посередній полководець, він завдяки сталевій ркхі й цілеспрямованості, не переймаючись каліцтвом (був кривоніжкою), спромігся досягти ащшнн влади й до кінця життя втримувати її у своїх руках. За сприяння розвитку культури, освіти, писемності, архітектури Ярослава й прожали Мудрим.

Ярослав усвідомлював неминучість боротьби як владу між синами після своєї смерті (помер лютого 1054 р.). Щоб якось запобігти цій гедії, склав заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади и розподіл між синами ритори імперії на окремі володіння - уділи. Заповідав їм поважати любити один одного, бо інакше «землю отців і дідів погубите», запроваджувана система успадкування влади передбачала, що грховна влада належатиме групі князів-родичів, пов'язаних між собою васально-ієрархічними стосунками. Згідно із заповітом, київ-кий стіл за принципом старшинства мав послідовно переходити до ршого за віком брата. Старший син Ярослава мав стати для братів аршим» не лише за віком, а й за місцем, яке посідав на щаблях рархічної драбини.

Ярослав Мудрий був одним із наивидатніших державних діячів епохи середньовіччя.

• В этот мирный период Османская империя переживала процесс ориентации на Европу

• В войне с Россией - 1711,был отвоеван Азов

• войнас Венецией - 1714-1718 гг. Турки завоевали Морею и ряд островов Эгейского моря

• война с Австрией - 1716-1718. Потеряны Банат, Северная Сербия с Белградом, часть Хорватии, Боснии, Валахии

• В 1724 г. Турция и Россия договорились о разграничении кавказских владений.

• Под османским владением оказались, принадлежавшие ранее Ирану районы Грузии, Ширван, Ганджа, Ереван, Карабах и часть Иранского Азербайджана

• Однако ирано-турецкие войны за эти территории продолжались всю первую половину XVIII в. Это стало важным фактором, влиявшим на внутреннюю жизнь и внешнюю политику империи.

• Во время этих событий Османская империя впервые согласилась на режим капитуляций

• По договору с Австрией 1718 г. Австрия получила от Порты (правительство Осман. империи) право на капитуляционные льготы, позволявшие ее купцам свободно торговать по всей территории Турции.

• Австрийские купцы освобождались от всех налогов, импортные и экспортные пошлины сост. 3%. Такие же права (пошлины) получили венецианские купцы (война 1714-1717).

• Еще более серьезными в этом вопросе были итоги войны Турции с Россией и Австрией 1735-1739 гг.

• Турция получила поддержку Франции

• Войну выиграла Турция

• Франции за дипломатическую при заключении мира в 1740 г. были дарованы новые капитуляции. Они не очень сильно отличались от предыдущих, но были закреплены за Францией навечно.

1. французы получили право свободно передвигаться и торговать на территории Османской империи под полной защитой султана,

2. их товары не облагались налогами, за исключением импортно-экспортных сборов,

3. французские посланники и консулы приобретали судебную власть над соотечественниками, которые не могли быть арестованы в отсутствие представителя консульства

4. французам было предоставлено право возводить и свободно пользоваться своими церквами; те же привилегии были закреплены в пределах Османской империи и за католиками других стран

5. кроме того, французы могли брать под свою защиту португальцев, сицилийцев и граждан других государств, которые не имели послов при дворе султана

· Следовательно капитуляции утратили значение одностороннего, добровольного, временного акта турецкого султана. С 1740 г. капитуляции становятся неравноправными договорами

· Они гарантировали определенные выгоды европейским купцам, но не предусматривали ничего подобного для турецких.

· Предоставление таких капитуляций Франции знаменовало начало оформления зависимости Османской империи от Запада

· Дальнейшее развитие этого процесса связано с разгромом Османской империи в двух русско-турецких войнах 1768-1774 гг. и 1781-1791 гг. (совместно с Австрией).

• Создал новый военный корпус

• Селим создал новые учебные заведения, предназначенные для воспитания гражданских служащих в духе идей Просвещения

• Вновь были разрешены печатные издания

• Работы западных авторов стали переводиться на турецкий язык

• В первые годы Французской революции Османская империя была оставлена европейскими державами наедине с своими проблемами

• Наполеон рассматривал Селима как союзника, считая, что после поражения мамлюков султан сможет укрепить свою власть в Египте

• После заключения Амьенского мирного договора в 1802 были восстановлены отношения с Францией.

• Селиму III удалось сохранять мир вплоть до 1806, когда Россия вторглась в придунайские провинции Турции