Найвідоміші мистецтва скульптури античності та їхні твори​

Фідій, найвидатніший із скульпторів того часу, керував створенням скульптурного оздоблення Парфенону – храму в Афінах, присвяченого богині-покровительці цього грецького міста. Велич, відчуженість, неземна краса – показові риси творів Фідія. Він створив велетенські статуї Афіни Парфенос (Діви) заввишки 12 м та Афіни Промахос (Войовниці) – 8 м для Афінського акрополя, а також одне з семи чудес світу – 14-метрову статую Зевса Олімпійського. Статуя Афіни Промахос стояла в наосі Парфенону. Пластинами із золота і слонової кістки було оброблено дерев’яний остов колоса. Коштовні камені – сапфіри – поміщалися в очних ямках. На правій долоні, що покоїлася на колоні, стояла статуя богині Перемоги Ніки. Ліва рука Афіни спиралася на щит із зображенням битви греків з амазонками. За переказами, серед фігур воїнів, зображених на щиті богині, Фідій розмістив портрети Перікла і свій власний. Це, а також виявлена під час перевірки недостача золота, відпущеного скульпторові для роботи, призвело до обвинувачень Фідія у блюзнірстві та казнокрадстві й вигнання його з Афін.

Близько 448 р. до н.е. Фідій виконав 13-метрову статую Зевса для храму Зевса в Олімпії.

Мирон – один із найвидатніших скульпторів Стародавньої Греції. «Дискобол» давньогрецького скульптора Мирона став найвідомішим шедевром класичного періоду. Греки перемогли персів у Марафонський битві, настав очікуваний мир, і митці, заручившись духом оптимізму, почали створювати нові шедеври у більш реалістичній манері. Оригінальна статуя виконана з бронзи і зберігається у Римському національному музеї.

Статую «Дискобол» він створив у V ст.до н.е. Одному з перших йому вдалося передати рух у скульптурі. Він зумів закарбувати той момент, коли диск ось-ось вирветься з руки атлета й за мить вже буде у польоті. Юнак готується випрямитись, його рука з диском, що тільки-но відкинута назад, зараз піде вперед. Цю мить рівноваги складного руху майстерно зміг вхопити Мирон, показавши у нерухомій статуї дві фази руху: попередню та наступну. У статуї втілена не тільки фізична напруга атлета, а й вольова зосередженість: обличчя прекрасної тілом і духом людини сповнене владної енергії і в той же час спокійне. Творчість Мирона була цілковито підкорена основній ідеї скульптурного мистецтва – зобразити досконалу людину через гармонію руху людського тіла.

У творчості Поліклета провідною темою став показ атлетів, які сприймалися як уособлення найкращих рис громадянина. Широко відомі твори скульптора «Дорифор» - могутній воїн зі списом, втілення спокійної гідності, та «Діадумен» - стрункий юнак, який вінчає себе пов’язкою переможця в змаганнях. Майстер Поліклет зробив важливий крок на шляху до «оживлення»скульптури. Його «Дорифор» («Списоносець») стоїть легко та невимушено, тримаючи спис на плечі. Поза атлета є абсолютно природною. Секрет полягає в тому, що Поліклет відкрив закон відкрити секрет скульптора. Проте досі будь-які спроби лишаються марними.

У ІV ст.до н.е. уславилися Лісіпп («Геракл з левом», «Апоксіомен»), Леохарт («Аполлон Бельведерський»). Особливо виразними є статуї Лісіппа. В Апоксіомені показано атлета після боротьби, ще повного нервової напруги. Майстру добре вдалося передати збудження юнака після боротьби.

Скопас із Пароса - давньогрецький скульптор, архітектор та художник 4 століття до н. е., чия творчість поряд із Лісіпповою, завершила період пізньої класики. Представник, так званої, новоаттичної школи, першим серед давньогрецьких скульпторів відмовився від бронзи та звернувся до мармура.

Народився на острові Парос, працював у Тегесі (нині Піалі), Галікарнасі (нині Бодрум) та інших містах Греції і Малої Азії. Як архітектор брав участь у спорудженні храму Афіни Алей в Тегесі (350-340 до н. е.) і мавзолею у Галікарнасі (середина 4 ст. до н. е.) - одного з античних чудес світу.

Серед збережених до наших часів творів Скопаса найважливішим є фриз мавзолею у Галікарнасі із зображенням амазономахіі (середина 4 ст. до н. е.; спільно з Бріаксісом, Леохаромі Тимофієм; фрагменти зберігаються у Британському музеї, Лондон). Численні роботи Скопаса відомі за римськимм копіямм (Потос, Молодий Геракл, Мелеагр, Менада, тощо).

Відмовившись від властивого мистецтву з виразом світоправлячої могутності і разом , що представляє сцену битви лапіфів з кентаврами. На метопах змальовані 12 подвигів Геракла.

Венера Мілоська - мармурова статуя богині Афродіти, датована приблизно 150 р. до н. е. Автор Венери Мілоської невідомий. Спочатку вона приписувалась Праксітелю, .

ответ:

декоративно-прикладное искусство – это отрасль искусства, которая художественно и эстетично оформляет предметную среду, созданную человеком и отображает ее предметный-декоративный мир». человек издавна стремился украсить свое жилище и все, с чем ему приходилось сталкиваться в быту. при изготовлении любой вещи народный мастер не только думал о ее практическом назначении, но и не забывал о красоте. красота и польза в его творчестве всегда были неотделимы. из самых простых материалов — дерева, металла, камня, глины — создавал он истинные произведения декоративно-прикладного искусства, раскрывавшие поэтическое представление мастера об окружающем мире. в народном искусстве всегда находила отражение родная природа. скромные, хорошо знакомые с детства цветы и травы, преображенные фантазией художника, превращались на поверхности расписного изделия в яркий и выразительный орнамент. обычный ковш в руках резчика принимал красивую и удобную форму утицы, а охлупень, венчавший крышу крестьянской избы, скульптурно обрабатывался в виде крутогрудого коня.

народное искусство складывалось веками, усилиями мастеров многих поколений. секреты мастерства передавались от отца к сыну. но, создавая новое произведение, настоящий мастер не только опирался на опыт прошлых поколений, но и старался найти свое оригинальное решение, одухотворяя каждое изделие своей личностью и талантом. оттого каждое изделие народного мастера как бы хранит тепло его рук

люди стремятся сохранить прошлое. древние ремесла расцветают труду и творчеству новых мастеров, а секреты старых мастеров бережно хранятся, из поколения в поколение – ниточка, связывающая нас с далекими предками, не рвется.

наше национальное декоративно-прикладное искусство славится своими традициями, промыслами.

объяснение: