Заповни літературний паспорт Іван підкова образи,настрій,риторичні оклики,риторичні звертання,риторичні запитанння,епітети,персоніфікації ,порівняння​

Риторичне звертання: «Грай же, море».

Риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»;

Риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»

Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

Головний персонаж твору — герасим калитка — простий селянин, який тяжким трудом і визискуванням нажив досить великі гроші. ще відчувається, що колись він мав добрі нахили: сам постійно працює, любить землю. про це свідчать його слова: «ох земелько, свята земелько — божа ти донечко! » але жадоба грошей, бажання ще більше розбагатіти перетворюють добрі риси калитки на вади. він не тільки працює сам, а й буквально замучує роботою родину і наймитів. він сам про це говорить: «їдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає» синові герасим не дає найменшого перепочинку і вирішує його долю згідно тільки зі своїми планами наживи. хіба ж це нормально, коли людина спершу погоджується одружити сина з наймичкою, а потім вирішує посватати для нього дочку багатія, та ще й відверто заявляє: «не треба мені ні доброго хліба, ні доброго мені треба невістку з приданим, з грішми»? виявляється, що посватати мотрю герасим обіцяв лише для того, «щоб вона старалася на роботі». взагалі у ставленні до наймитів калитка проявляє себе як надзвичайно жорстока і скупа людина. жадоба збагачення відбирає у нього всі людські почуття. він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні богу, хоча молитва тоді була святою справою. причому сам калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею: «вже ж я їм і отченаша ! як затоплю, то зараз і на землі». дії герасима стають дедалі безглуздішими і жорстокішими, свою скупість він не дає робітникові взяти з собою на працю шматок хліба: «настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». щоб не трудити в неділю коней, калитка примушує дружину йти пішки три версти до церкви. він не спить ночей через заздрощі до сусіда жолудя, який, на думку тераса, розбагатів нечесним шляхом. зі свого кума савки калитка вимагає не лише відсотки з позичених грошей, а ще й запродаж на його воли. та й сам савка зізнається, що за гроші й душу чортові ладен продати. саме через гроші савка погоджується на фінансову махінацію і навіть погрожує герасиму ножем. через ці ж гроші немає спокою в його родині: «а ми з старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар! » щоправда, савка врешті зміг отямитись, і приклад герасима ав йому доброю наукою: «буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає». для калитки ж шансів на видужування немає. гроші згубили його остаточно. він не задумується над тим, що його махінації з фальшивими грішми — це злочин. його не може зупинити навіть страх суду — настільки сильна в ньому жадоба грошей і прагнення помститися пузиреві за зневагу. усі мрії герасима крутяться навколо одного й того ж: « землю навкруги скуплю! ідеш день — чия земля? калитчина! ідеш два — чия земля? калитчина! ідеш три — чия земля? отоді і я скажу про пузиря: голяк масті, чирва світить! » саме тому втрата грошей для калитки стає катастрофою. навіть після того, як його витягли з петлі, герасим упевнений: «краще смерть, ніж така потеря». але якщо розібратися, то що він втратив? не свою землю, не все майно, а «смоквинову землю», яка йому не належала. от що з людиною зробили гроші! та й на інших персонажах п'єси позначився їх згубний вплив. наприклад, роман уже йде шляхом батька і легко відмовляється від одруження з мотрею. він не має почуття власної гідності, тому спершу турбується, чи не обдурять їх з приданим, а потім, коли його не пустили і в хату до пузиря, все ж залишається у нього на кухні купити свиней. так само і мотря: їй відмовили в одруженні, але вона все одно погоджується вийти за романа. отже, на прикладі багатьох персонажів і. карпенко-карий переконливо показав, як спотворюють людську душу гроші, якщо людина не вміє опиратися їх згубному впливові.