Опять весна вернулась к нам. Не утихает птичий гам.
Не счесть на озере гусей,
На суше тесно летунам.
Порой весенней соловей
Поет среди густых ветвей
. В степи тюльпаны расцвели,
Бормочет весело ручей.
Зима весной побеждена,
Пробуждена земля от сна.
В степи, в горах бушует жизнь.
Листва деревьев зелена.
Однажды встретились весной
Журавль с обманщицей лисой,
И подружился с ней, простак.
Не разольешь друзей водой.
Вот по соседству с журавлем
Обзавелась лиса жильем.
Журавль, подвоха не боясь,
Лисе доверился во всем.
Лисица рыжая хитра.
Есть у нее своя нора.
В словах лжеца есть скрытый смысл,
От хитреца не жди добра
Журавль гнездо усердно вьет.
Кто обещание дает,
Страшится друга обмануть –
Ведь отомстить тот.
Спокойно четверо лисят
Весь день в норе глубокой спят.
Пять журавлят пищат в гнезде.
Журавль заботою объят.
Он ищет корм семье своей
Среди зеленых камышей.
Лиса охотится с утра,
Своих покинув малышей.
В один прекрасный день она
Была изрядно голодна
И к журавлиному гнезду
Прокралась, жадности полна.
Журавль в отлучке был тогда,
Неосторожный, как всегда.
Откуда знал он, что лиса
Птенца утащит из гнезда?
Меж тем, позавтракав птенцом,
Лиса резвилась, а потом Решила:
«Всласть я посмеюсь
Над околпаченным глупцом».
Исчезло солнце за скалой.
Журавль торопится домой.
Лиса рыдает над гнездом,
Вопя с притворною тоской...

1)какие качества автор передает нам журавля? какие через лису?
2) какие чувства вызывала у вас данная басня?

285

323

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

stenyakina90

Другие предметы

4,4(67 оценок)

Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Кожен з нас має чітко знати або хоча б уявляти, хто це – людина. Звичайно, ми можемо сказати, що людина – це просто біологічна істота, яка наділена інтелектом. Але не слід забувати і про емоції, почуття, самоусвідомлення.

Бути людиною непросто. У наш час часто забувають про те, які якості її вирізняють. Усі зайняті побудовою кар’єри, освітою, досягненням певних цілей. Це, звичайно, не погано, але саме під час цього часто ми забуваємо, що ми, перш за все, люди. Для того, щоб вважати себе справжньою людиною, ми повинні мати такі якості, як милосердя, доброту, чесність, вміння співчувати та здатність до самопожертви. А все це зовсім не просто.

У нашому житті можна навести безліч прикладів, коли люди заради кар’єри та грошей забувають, як це – бути людиною, втрачаючи всі людські якості. Дуже рідко можна зустріти тих, хто, досягши найвищих висот, залишився людиною.

У творах багатьох українських письменників піднята вищезазначена проблема. Зокрема, багато уваги приділяла їй О. Кобилянська. У її повісті «Людина» ми бачимо, як розуміє значення цього слова головна героїня – Олена і, відповідно, сама письменниця. Для дівчини найважливішою ознакою людини було те, що вона може самостійно приймати рішення. Тобто, є вільною. На жаль, і сьогодні ми часто обмежені у цьому праві: живемо відповідно до життєвих обставин, загальноприйнятих норм. Це, звичайно, не може не обмежувати. Тобто, людина має бути вільною, і з цим не можна не погодитися.

У яких же випадках людина втрачає свої людські якості? Як ми вже говорили, це часто відбувається через гроші чи прагнення збагачення. Як приклад можна навести іншу повість О. Кобилянської – «Земля». У цьому творі ми можемо гати братовбивство заради землі. Земля тут виступає як запорука матеріального благополуччя, і Сава не в свого рідного брата заради неї. Як на мене, його не можна вже вважати людиною, адже він підняв руку на одного з членів своєї родини. Сава втратив найголовніше – себе, і ніяка земля чи статки не зможуть зробити його щасливим.

Тож, на мою думку, людина – це, перш за все, цілісна особистість, яка прагне цей світ у кращий бік. І робить вона це, змінюючи себе і розвиваючись. Людина – це істота, здатна до співчуття та чистих і щирих почуттів, яка може пожертвувати собою заради близьких. Неможливо залишатися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду, зневажаєш інших. Тож бути людиною – нелегка праця, і не кожен, хто народжений людиною, залишається нею протягом усього життя.