Чому такими людьми, як Маруся Чурай, пишається весь народ? Свої думки викладіть у міні-творі
Ответы на вопрос:
. . . . . . . . . . . .
ми вкупочці колись росли,
маленькими собі любились.
а матері на нас дивились
та говорили, що колись
одружимо їх. не вгадали.
старі зараннє повмирали,
а ми малими розійшлись
та вже й не сходились ніколи.
мене по волі і неволі
носило всюди. принесло
на старість ледве і додому.
веселеє колись село
чомусь тепер мені, старому,
здавалось темним і німим,
таким, як я тепер, старим.
і бачиться, в селі убогім,
мені так бачиться, нічого
не виросло і не згнило,
таке собі, як і було.
і яр, і поле, і тополі,
і над криницею верба.
нагнулася, як та журба
далеко в самотній неволі.
ставок, гребелька, і вітряк
з-за гаю крилами махає.
і дуб зелений, мов козак
із гаю вийшов та й гуляє
попід горою. по горі
садочок темний, а в садочку
лежать собі у холодочку,
мов у раю, мої старі.
хрести дубові посхилялись,
слова дощем
і не дощем, і не слова
гладесенько сатурн стирає
нехай з святими спочивають
мої старії — чи жива
ота оксаночка? — питаю
у брата тихо я. — яка?
— ота маленька, кучерява,
що з нами гралася колись.
чого ж ти, брате, зажуривсь?
— я не журюсь.
ота оксаночка в поход
за москалями та й пропала.
вернулась, правда, через год,
та що з того. з байстрям вернулась,
острижена. було, вночі
сидить під тином, мов зозуля,
та кукає, або кричить,
або тихесенько співає
та ніби коси розплітає.
а потім знов кудись пішла,
ніхто не знає, де поділась,
занапастилась, одуріла.
а що за дівчина була,
так так що краля! і невбога,
та талану господь не —
а може, й дав, та хтось украв,
і одурив святого бога.
Популярно: Українська література
-
Адема1234502.02.2020 00:36
-
КеК516908.03.2023 05:11
-
Чикчирик1210.07.2020 12:16
-
xxx15816.04.2020 19:44
-
sas4ha14.07.2022 01:30
-
niga234508.01.2021 05:36
-
koli1716.12.2021 13:58
-
Диханбаев15.10.2020 08:44
-
k1llerospace15.03.2020 05:07
-
grinevvlad98xuy17.04.2022 19:42