Якими були здобутки українського книговидання в 16 столітті?​

XVI ст. характеризується подальшим розвитком української культури. Проте умови, у яких цей розвиток відбувався, були досить складними. Головною передумовою розвитку культури будь-якого народу є наявність власної держави. На жаль, відсутність державності в українців у цей період спричинила залежність розвитку культури від політики урядів країн, у складі яких перебували українські землі.

Унаслідок Люблінської унії 1569 р. в межах однієї держави опинилися більшість українських земель. Це, з одного боку,

сприяло їх культурному зближенню, а з іншого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українців. Важливе місце в культурному розвитку цього періоду належало церкві. Укладення Берестейської унії 1596 р. призвело до поглиблення кризи православної церкви і втрати нею свого привілейованого становища в суспільстві, що негативно позначилося на розвитку української культури. На розвитку культури позначилася також боротьба різних станів українського суспільства за свої національні й релігійні права.

У XVI ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися віяння, пов’язані з Відродженням, Реформацією та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї доби, шукали в них шляхи розв’язання тогочасних проблем своєї Батьківщини.

Освіта і шкільництво.

У XVI ст. на українських землях, як і в попередні часи, при церквах і монастирях діяли початкові школи. Дяки, які вчителювали там, навчали дітей читання й письма церковнослов’янською мовою, арифметики й співу.

Діти заможних станів суспільства мали можливість отримати домашню освіту. За до вчителів-бакалаврів, окрім читання, письма й арифметики, вони вивчали латинську та грецьку мови, основи філософії.

У 70-х рр. XVI ст. на українських землях відбувається становлення закладів середньої освіти. У Європі в цей час виникали середні школи, де навчали латинської мови і «семи вільних наук» — граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики. В Україні навчальними закладами такого типу стали слов’яно-греко-латинські школи.

Першу таку школу відкрив князь К.-В. Острозький у своєму замку близько 1578 р. Утримувалася вона на кошти князя. Острозький також відкрив у своєму замку друкарню, організував науковий гурток і започаткував вивчення у своїй школі основ філософії. Це означало, що Острозька школа стала, окрім середньої, давати початки вищої освіти. Одночасно із цим за підтримки князя за ним українські та грецькі філологи і богослови готували переклад Біблії церковнослов’янською мовою для подальшого друку. Створений князем К.-В. Острозьким освітній, науковий і видавничий осередок сучасники з повагою називали академією.

Слов’яно-греко-латинські школи засновували також православні братства. Перша така школа на українських землях була створена 1585 р. при Львівському братстві.

Документи розповідають: Із «Порядку шкільного» — Статуту Львівської братської школи 1587 р.

Багатий над убогим у школі нічим вищий не може бути, лише наукою самою... Навчати і любити дітей дидасл (викладач) повинен усіх однаково — як синів багатих, так і сиріт убогих, так і тих, які на вулицях просять харчів, як того, хто має більше чи менше здібностей,— але навчаючи, не надавати переваги одному проти другого.

Учитель повинен кожного разу пильнувати: коли б котрого отрока не було, повинен за ним послати й довідатися про причину, чому не прийшов... Зранку, відразу після молитви, кожен повинен відповідати, що він вчора вивчив, і показати своє письмо, яке підготував удома.

Після обіду хлопці повинні самі писати на таблицях завдання, які дав їм учитель, окрім малих, для яких повинен писати сам учитель. А вивчивши у школі, повинні один одного запитувати важкі слова, тобто диспутувати. А йдучи додому, вірш повторити, щоб, прийшовши зі школи додому, діти могли перед своїми рідними... за звичаєм шкільної науки, прочитати з поясненням те, що вивчили у школі; а що вчили того дня, повинні вдома увечері написати і зранку принести до школи, показати своєму вчителеві...

Якщо сам учитель чи хтось з учнів не дотримувався б тих правил... — то такий не тільки вчителем, а й простим жителем тут не може бути...

Братські школи були не тільки закладами освіти, але й однією з форм боротьби проти колонізаторської політики польського уряду. Викладання в них велося церковнослов'янською мовою.

.

1. неравномерность развития стран и попытки ведущих государств мира поделить уже разделенный мир.

2. усиление борьбы между ведущими государствами мира за сферы влияния, рынки сбыта, источники сырья, колонии, мировое господство.

3. модернизация систем вооружения, гонка вооружений, появление новейших средств уничтожения людей, которые приносили сверхприбыли владельцам военно-промышленного комплекса.

4. углубление внутриполитического кризиса в ведущих странах мира, который взрывал их могущество, стремление преодолеть нарастание революционного и национально-освободительного движений, обезвредить оппозиционные политические силы, перенести внимание  народов с внутренних проблем на внешнюю угрозу.

характер войны: захватническая, несправедливая со стороны всех воюющих государств как тройственного союза (германия, австро-венгрия, италия, 1882), так и антанты (великобритания,франция и россия, 1904-1907

повод к войне: убийство 28 июня 1914 в г. сараево сербским студентом-националистом, членом тайной организации «молодая босния» гавриилом принципом наследника австрийского престола эрцгерцога франца фердинанда и  его жены.

23 июля 1914 австро-венгрия, имея поддержку со стороны германии, выдвинула сербии ультиматум, требования которого нарушали  суверенитет сербии.