Запишіть речення, підкреслить граматичну основу. Вкажіть, якою частиною мови виражений
підмет.
Золоті бджоли бриніли в золотому
сонячному промінні, купчились на вуликах, біля
річок, гули весело (Б. Грінченко).
Від людського життя і навіть від життя цілих
поколінь людей залишається на землі тільки
прекрасне (О.Довженко). В синім небі Чумацький
шлях показує дорогу (О.Довженко). Було щось
невимовно радісне, життєдайне в цьому дощі
(О.Довженко). У лощині не змовкало "ура" (Олесь
Гончар). Довго я не корилась весні, не хотіла її
вислухати (Леся Українка) .
Ответы на вопрос:
образ україни у творчості т. шевченка
тарас шевченко — вірний син україни. він любив свою батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. де б він не був, куди б не закидала його доля, шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в україну, зустрітися з однодумцями. його роздуми над долею народу, любов до вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
у далекому від україни петербурзі, в казематі в уяві шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. і все це відтворив у невеличкому вірші "садок вишневий коло хати". я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. не сподіваючись більше побачити україну, він намалював чудову картину:
садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть.
плугатарі з плугами йдуть,
співають ідучи дівчата,
а матері вечерять ждуть.
на засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу україни. поезія шевченка сповнена роздумами про те, як його твори рідному краєві, як їх сприймають українці.
у поезії "хіба самому " він ставить такі проблеми:
для кого я пишу? для чого?
за що я вкраїну люблю?
чи варт вона огня святого?
поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до україни синівську любов. перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за дніпра". шевченко мріє ще повернутися в україну, подивитися на її чарівну природу:
може, ще я подивлюся
на мою украї —
писав т. шевченко в поезії "лічу в неволі дні і ночі"
кожним рядочком своїх творів великий кобзар засвідчував любов до україни, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. з якою силою і впевненістю було сказано:
я так люблю
мою україну убогу,
що проклену святого бога,
за неї душу погублю.
поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної україни. у поезії "заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб дніпро поніс ворожу кров у синє море. про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. у поезії "тим неситим очам" шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
любов і віра у світле майбуття українського народу шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. минуло багато часу, але поезії великого кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-україни.
Популярно: Українська мова
-
умнаясобачка27.11.2021 06:04
-
Retrica200203.09.2022 21:47
-
veronikamarina2006205.04.2022 03:51
-
gamerXpro04.11.2021 19:59
-
8654394977694421.09.2021 19:59
-
ADRELE17.04.2023 04:35
-
refoinda06.03.2022 21:53
-
ART66699902.01.2022 16:22
-
Theboss00718.05.2020 15:14
-
ала21320.01.2022 17:15