Регистрация
dima2845
Есть ответ 👍

Види культури (уміти наводити приклади)​

291
392
Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

nikita57551
nikita57551
4,5(41 оценок)
Навесні 1663 року двоє вершників наближалися до києва. один був молодий озброєний козак, другий по одежі й бороді — як піп, по шаблі та шрамах на обличчі — як старий козарлюга. видно, що їхали вони здалека. не доїжджаючи до києва, завернули до хмарища, череваневого хутора. черевань був багатим паном і веселим, з тих козаків, що збагатилися за десятилітню війну з ляхами.  було тихо й гарно, а вершники якісь невеселі. приїхали до хутора й загрюкали в дубові ворота. відчинив старий ключник василь невільник і дуже зрадів, пізнавши паволоцького полковника шрама. про його сина петра сказав: "орел, а не козак! " провів на пасіку, де найбільше часу проводив черевань і де любив приймати гостей.  старий шрам був сином паволоцького попа чепурного, вчився київській братській школі й сам вийшов на попа. але коли піднятися козаки з гетьманом остряницею проти уніатів, не всидів у парафії й пішов до козацького війська. поляки швидко гасили полум’я всіх повстань, і в україні продовжували творитися безчинства та неподобства. шрам зупинився в зимівнику серед дикого степу на низу, взяв за жінку полонену туркеню, проповідував слово боже і чабанам. побував скрізь, так загартувався, що велика користь і підмога з нього була під час хмельниччини. пошрамовано його вздовж і впоперек, тому отримав прізвисько — шрам. сини підросли, стали козаками; двоє полягли в бою, залишився тільки петро. відчувши, що занепадає його сила, шрам зложив із себе полковництво і почав служити богові.  але знову почалися на україні негаразди, сварки й кровопролиття за гетьманську булаву. шрама мучила думка, що загине від цього україна. тому правив мирянам: "блюдітеся, да не порабощенні будете; стережіться, щоб не дано вас ізнов ляхам на поталу! "  коли помер паволоцький полковник. шрам сам зголосився послужити громаді, і його обрали знову. задумався полковник, як україну на добру дорогу вивести. пустив поголоску, що нездужає, а сам виїхав на хутір для поради.  на пасіці у череваня шрам зустрів божого чоловіка. це був сліпий старець — кобзар. ходив без поводиря, у латаній свитині й без чобіт, а грошей носив повні кишені: він викупляв невільників із полону. до того ж умів лікувати, замовляти рани. козаки дуже поважали його ще й за пісні.  черевань зрадів зустрічі, став розпитувати шрама. той сказав, що їде на прощу до києва. у божого ж чоловіка одна дорога — викупляти невільників. служник василь невільник і собі докинув слово, що саме завдяки божому чоловікові він бачить світ хрещений, а служить тепер вірою та правдою череваневі, за чиї гроші його звільнено з полону.  шрам розпитував старця, чи знає той, що діється за дніпром. божий чоловік сумно сказав, що немає ладу між козаками, старшину не слухають. сомко міг би гетьманувати, так йому не , бо він не хоче кланятися московським боярам. запорожці ж своїм гетьманом звуть брюховецького. шрам здивований цим. якось сомко, що доводився юрасеві хмельницькому дядьком, образив іванця брюховецького, а вночі піймав біля свого ліжка з ножем. військова рада присудила відрубати йому голову, а сомко звелів посадити іванця на свиню й провезти по місту.  після цього сорому іванець став збирати гроші, годити кожному. коли юрась пішов у ченці, брюховецький обікрав гетьманську скарбницю й подався на запорожжя. там сипнув грошима — і запорожці обрали його кошовим.  полковник шрам признався, що їде не на прощу, а в переяслав, до сомка-гетьмана, сподіваючись, що саме він зможе об’єднати розділену україну. 

Популярно: Українська література