Складіть твір на тему: Який твір з зарубіжної літератури я раджу прочитати учням 7 класу. За таким планом: 1. Я дуже люблю читати.
2. Прочитані твори.
3.Нова інформація.
4.Моя порада.

263

428

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

dmi3Mikh

Литература

4,8(88 оценок)

Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.

Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.

Повість починається з епіграфа: «Бережи честь змолоду», що змушує нас замислитись, про що ж цей твір. Головним героєм твору є Петро Андрійович Гриньов, молодий сержант гвардії. Він гарний, розумний, трохи знав французьку мову. До шістнадцяти років був, як він сам говорив, недорослем, ганяючи голубів і граючи в чехарду з дворовими хлопцями. Але в один момент усе змінилося, його направляють на службу. А Петро уявляє собі, що служба ця – розвага. Але батько направив Петрушу до Оренбурзької губернії в Білогірську фортецю. Петро засмутився, плани його валилися, бо замість офіцера гвардії в Петербурзі, він – якийсь сержант ще й у Білогірської фортеці. Далека дорога в фортецю його пригнічує. Ось кілька рядків: «Я наближався до місця мого призначення. Навколо мене простягалися сумні пустелі, пересічені пагорбами і ярами. Все було покрито снігом. Сонце сідало. Кибитка їхала по вузькій дорозі, або точніше по сліду, прокладеному селянськими саньми». В кибитці йому приснився сон. І як виявилося пізніше, сон цей був віщим.

Приїхавши в Білогірську фортецю, він знайомиться зі Швабриним. Швабрин на перший погляд був приємною людиною, але пізніше стане ясно, що це зрадник. Зрадник Батьківщини, зрадник свого народу. Він боявся смерті, і у що б то не стало, робив усе, аби домогтися свого. Нехай навіть це буде коштувати життя батькові Мар’ї Іванівни. Та повернемося до їх знайомства. Швабрін розповідає Петруші про капітанську доньку Мар’ю Іванівну. Він описує її як довершену дурочку. І, природно, якщо Вам описують людину з поганого боку, то і ставлення у Вас до неї буде не дуже хороше.

При першому знайомстві з Марією Іванівною Петро дійсно дивиться на неї, як на поганулю, але варто було йому придивитися, як Петро розуміє, що тут інше. Маша була дівчиною років сімнадцяти, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха, які у неї так і горіли. Маша спочатку сторонилася Петра. Та через кілька тижнів це минулося. Гриньов знайшов у ній розсудливу й чутливу дівчину. Петро закохався. І тут він пише чудові вірші. Дуже чутливі, окрилені:

Объяснение:

bmm999

Литература

4,8(62 оценок)

Яне вошел, я вихрем ворвался в кабинет лора.— доктор! доктор ты мой дорогой! друг бесценный! с меня причитается! я обвил упирающегося доктора за талию и закружил с ним в вальсе.в пар-ке ста-рин-ном дере-вья шу-мят лис-, наконец, удалось присесть, и он юзом выехал из моих объятий. тут же отскочил на безопасную дистанцию и ошеломленно уставился на меня.каждому врачу импонирует восторг исцеленного пациента, но здесь было чересчур.— подождите, подождите! — говорит. — не подходите ко мне вы что, тот пациент, которому я полип удалил недавно? прикусив палец, лукаво смотрю на доктора.— не-а, — говорю, — не то.и тут же делаю попытку опять сграбастать его. но в этот раз доктор не дался. в длинном прыжке он достиг края стола и волчком завертелся вокруг него.— не надо! ну не надо же экий вы темпераментный! ведь ребра поломать можете! а я не знал, как мне было себя усмирить. не знал. все во мне ворочалось, клокотало, стремилось наружу. поэтому не в силах сдержать очередной порыв, кричу: — док-тор! вам цены нет! опора вы наша мужская! отец многострадальной половины человечества! от моих теплых слов доктор взволнованно замахал руками и, всхлипнув, полез за платком.— большое за эти слова, но, -тите, я что-то плохо вас -нимаю. с чем вы у меня лечились? напомните, .на что шокирующе улыбаюсь и говорю: — да не я у вас лечился! не я! лицо доктора вытянулось и стало похоже на редьку.— как не вы? тогда кто же? — жена да, да же-на! стоя по другую сторону стола, доктор разглядывал меня.— и что же, — спрашивает, — у нее было? ведь, я многим делаю хорошее.— эх, — говорю, — лор, лор! разве такое помните, как у одной вашей пациентки стал язык после того, как поругавшись с ней, одна дворничиха крикнула: «чтоб у тебя язык отсох, ведьма проклятая! » в болезни у вас об этом должно быть записано. вспомнили? и доктор вспомнил, потому как тут же затрясся всем телом и стал энергично приглаживать бывшие когда-то на голове кудри.— как же, — говорит, — как же! так и стоит перед глазами эта экзальтированная особа. а вы, значит, муж ну и свирепая она у вас.— это, — говорю, — точно. вы бы еще ее голосок дома послушали.доктор потянулся к графину и, вздрагивая, стал наливать в стакан.— лор, — говорю, — будь другом! вспомни то лекарство, которое ты моей жене тогда прописал. это, чтобы у нее язык не отсох. а? глаза доктора ревниво сузились.— а зачем это вам? разве она не вылечилась? и тут я решился. высоко поднял шляпу над головой и восторженно хватил ею о пол.— да вылечилась! — говорю. — еще как вылечилась! более того, она у меня теперь не ругается! слышишь? не ру-га-ет- и это все после твоего лечения.ужасный смех вырвался из груди доктора. он подошел ко мне вплотную и заглянул в глаза.— как совсем, что ли? — отчего ж, — говорю, — совсем! если и ругается, то только шепотом! потому как от твоего лекарства у нее голос сел. вот так-то, доктор мой хорошенький, доктор мой любименький!