История: Орта ғасыр тарихының кезендері?

Halkjh

12.05.2021 11:01

История

Есть ответ 👍

Орта ғасыр тарихының кезендері?

116

320

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

yulya158

История

4,7(14 оценок)

ежелгі дүние мен жаңа тарих аралығындағы кезеңі

LinaLafe

История

4,8(17 оценок)

ответ:ежелгі дүниемен жаңа тарих аралығындағы кезең

Орта ғасырлар, орта ғасыр (лат. medіum acvum) – адамзат тарихының ежелгі дүние мен жаңа тарих аралығындағы кезеңі.

Орта ғас

ыр деген ұғымды XV – XVI ғасырларда Қайта өркендеу дәуірінің итальян тарихшы-гуманистері (Ф.Бьондо, т. б.) енгізіп, ғылымда XVIII ғасырда бекіді. Орта ғасыр – Батыс Еуропада феодалдықтың өмірге келіп, үстемдік құруы және ыдырай бастау дәуірі. КСРО кезіндегі тарих ғылымында Орта ғасырға құл иеленуші Рим империясының күйреуі (шартты түрде 476 жылы) мен XVII ғасырдағы ағылшын революциясына дейінгі кезең жатқызылды. Бұл Еуропада он екі ғасырға тең уақыт, ал Шығыс елдері кейіндеу дамығандықтан, бұл заңдылық сақталмайды. Орта ғасыр ұғымы тарих ғылымында Еуропа тарихи деректемелеріне сай пайда болып, жете зерттелген. Дегенмен, бұл ұғым дүние жүзінің басқа аймақтарында да қолданылады. Соңғы кезде тарих ғылымында Орта ғасырдың басталуы арабтардың Еуропаға шабуылы басталған кез (VIII ғасырдың басы), ал аяқталуы – Константинопольдің құлауы (1453 ж.), Американың ашылуы (1492 ж.), Германияда реформация мен шаруалар соғысы (1525 ж.) деген әр түрлі көзқарастар орын алып отыр. Орта ғасыр тарихын зерттейтін ғылым медиевистика деп аталады.

Zefirka8540

История

4,7(18 оценок)

Дата народження 6 червня 1847р

Дата смерті 25 грудня 1926р

Риси характеру-

займався В 1857—1865 роках вчився у Тернопільській гімназії. У 1865 році вступив до Львівського університету на філософський факультет, вивчав історію і українську мову та літературу. Добре володів німецькою і декількома слов'янськими мовами. В студентські роки очолював львівський осередок Громади, співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета». «Русь», «Русалка». Був знайомий з Миколою Лисенком.

З 1868 року Барвінський займався педагогічною діяльністю, викладав у гімназіях Бережан, Тернополя, з 1888 року — професор державної учительської семінарії у Львові. В 1889—1918 роках — член Крайової шкільної ради, в 1891—1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства та» (1889—1895).

В 1886 році Барвінський розпочав видавати «Руську історичну бібліотеку» (вийшло 24 томи). Поряд з О. Кониським і В. Антоновичем став одним з ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, а в 1892—1897 роках — очолював товариство.

Барвінський брав активну участь у громадсько-політичному житті Галичини. Намагався досягнути порозуміння з австрійським урядом і польськими політичними колами, впроваджуючи в життя політику так званої «нової ери», яка, однак, зазнала невдачі (див. Народовці).

В 1891—1907 роках входив до складу австрійського парламенту (з 1917 року — довічний член Ради Панів), в 1894−1904 роках — депутат галицького сейму.

Створив 1894 у Львівському університеті кафедру української історії та за викладачем Михайла Грушевського.

В 1896 році виступив засновником Католицького Руського Народного Союзу, який в 1911 році перетворився на Християнсько-Суспільну Партію.

В 1918—1919 роках Барвінський очолював Державний Секретаріат освіти і віросповідань Західно-Української Народної Республіки в уряді Костя Левицького (з 9 листопада 1918 до 4 січня 1919 року). Після окупації польськими військами Галичини вийшов від політичної діяльності.

У Барвінського в Тернополі й Шляхтинцях гостював письменик Пантелеймон Куліш (1869, 1872, 1879).