Литература: Краткий пересказ таинственный остров Жюль Верн

tokufoveru

23.08.2021 13:12

Литература

Есть ответ 👍

Краткий пересказ "таинственный остров" Жюль Верн

218

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Данииб

Литература

4,4(49 оценок)

Події, описані в книзі, відбуваються на вигаданому острові, на який висадився вже знайомий читачам по попередніх творів капітан Немо. Дії роману починаються під час громадянської війни в Сполучених Штатах. П’ятеро американців-сіверян (Наб, Сайрес, Гедеон, Герберт і Бонавентур) змушені тікати з Річмонда – столиці південців. У розпорядженні втікачів виявилася повітряна куля. Незвичайний транспортний засіб потрапляє в бурю. Американців винесло на берег невідомого їм безлюдного острова в Південній півкулі. Нові господарі острова починають облаштовувати знайдену ними землю і вже через деякий час налагоджують свій побут. Нова земля була названа островом Лінкольна. З часом у американців з’являється вірний друг – орангутанг, прозваний дядечком Юпом. Одного разу поселенці знайшли ящик з вогнепальною зброєю, одягом, інструментами, книгами англійською мовою і різними приладами. У тому ж ящику була знайдена карта, на якій був відзначений острів Табор. Незнайома ділянка суші розташована недалеко від острова Лінкольна. dovidka.biz.ua Пенкроф, моряк за професією, хоче особисто побачити Табор. Для маленької подорожі друзі будують бот. Здійснюючи пробне плавання навколо острова, американці виявляють пляшку з запискою, в якій сказано, що людина, потерпіла, очікує до на Таборі. На острові дійсно було виявлено втратившого людську подобу Айртона. Як з’ясувалося, Айртон не потрапляв в корабельну аварію. Його залишив на Таборі господар парусника «Дункан» за те, що Айртон намагався організувати бунт. Господар парусника обіцяв, що коли-небудь обов’язково повернеться за ним. Друзі забирають Айртона з собою і оточують його турботою. Після появи на острові Лінкольна нового жителя пройшло 3 роки. Американцям вдалося зібрати багатий урожай пшениці. Колись Герберт виявив у своїй кишені пшеничне зерно, що випадково опинилося там, і завдяки якому і з’явилася можливість вирощувати пшеницю. Друзі зайнялися розведенням домашньої птиці, побудували млин, зробили собі новий одяг. Але одного разу мирне і благополучне існування жителів маленької колонії було затьмарене появою на горизонті судна з чорним прапором, що можна було побачити тільки на піратських кораблях. Жителі острова Лінкольна змушені боротися за свою землю з морськими розбійниками: спочатку на воді, потім на землі. Американців постійно не покидає відчуття того, що їм хтось допомагає, адже самостійно вони не змогли б упоратися з такою величезною кількістю піратів. Зрештою, вони знайомляться зі своїм таємничим покровителем. Індійський принц Даккар, відомий також як капітан Немо, будучи молодим, боровся за незалежність своєї країни. Всі соратники капітана вже померли. Сам принц теж був при смерті. Немо попередив друзів про те, що на острові скоро повинен вибухнути вулкан, а потім подарував їм скриньку з коштовностями. Після смерті капітана американці зайнялися будівництвом корабля, щоб встигнути покинути острів. Човном Немо вже не можна було користуватися. Несподіваний вибух вулкана привів до того, що від острова залишився тільки невеликий риф. На ньому друзі дрейфували протягом декількох днів. Потім їх врятував вітрильник «Дункан». Згодом з’ясувалося, що капітан Немо залишив послання на Таборі про те, що на сусідньому острові знаходяться люди, які очікують до Завдяки цій записці лінкольнці були врятовані. Після повернення в Сполучені Штати «робінзони» продали коштовності, подаровані капітаном, і придбали невелику земельну ділянку, на якій оселилися всі разом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tayemnichiy-ostriv-korotkiy-zmist/

Гасан9707

Литература

4,4(98 оценок)

Археологічні розкопки на острові Крит, півдні Пелопоннесу та в Трої наприкінці 19 — на початку 20 століття відкрили світу грецьку цивілізацію догомерівського періоду. Центром її в середині 2 тисячоліття до н. е. був острів Крит, а пізніше Мікени на півдні Пелопоннесу, звідки походить і назва культури — крито-мікенська (від початку 2 тисячоліття до н. е. до приблизно 13 століття до н. е.). На Криті, де існувала рабовласницька держава, в містах Кносс, Фест та Малія дослідники відкрили залишки розкішних палаців, які являли собою мегарон — лабіринти приміщень, поєднаних між собою переходами та сходами і розташованими довкола широкого внутрішнього двору. Кімнати мали різноманітне призначення: особисті покої, святилища, сховища для продуктів, скарбниці, майстерні ремісників.

Складна система приміщень Кносського палацу передана у міфі про Мінотавра та афінського царя Тесея. За переказом, Кносський лабіринт побудував майстер Дедал. Донині не меншу цінність становлять унікальні настінні розписи палацу. Близько 1600 до н. е. критські майстри оволоділи технікою фресок — живопису по сирій штукатурці — і оздобили палац Міноса яскравими різнобарвними розписами. Стіни прикрашають пейзажі зі скелями та квітучими деревами, зображення різноманітних тварин — дельфінів, антилоп, кішок, птахів тощо. Дивовижна точність зображених фігур свідчить про високий рівень майстерності їх авторів, а також вміння розуміти природу. Окрім тваринно-рослинних сюжетів, широко відомі сцени принесення дарів, розваг (зокрема, таврокатапсії — танцю із чорним биком як втіленням Посейдона на землі). Не менш часто в Кноссі, де панував культ Богині Матері, або Матері Део (тобто Деметри), зустрічаються зображення критських дам із оголеними грудьми, зачісками, прикрашеними діадемами, руками і плечима — прикрашеними коштовностями. 1903 року у Кноссі Артур Еванс знайшов дві вотивні статуетки, нині відомі як Велика і Мала Богиня зі зміями, які, вірогідно, зображують верховну жрицю Кносського святилища Матері Део.

У зображенні фігур критські майстри керувались умовними правилами: груди і плечі подавались анфас, а обличчя та ноги — у профіль. Визначальним було й широке використання зооморфних мотивів, а також кольорове рішення — яскраві локальні червоні, сині та зелені тони викликають асоціації та споріднюють критський живопис із мистецтвом Стародавнього Єгипту. Проте в Кноссі сама манера автора більш вільна, вона не підкорюється жорстким канонам, характерним для Єгипту.

В середині 15 століття до н. е. потужне виверження вулкана на сусідньому острові Тіра (Санторіні), відоме як Мінойське виверження, знищило квітучу цивілізацію Криту. Усі міста, окрім Кносса, покинуті їх мешканцями. Саме тоді греки-ахейці захопили Крит, встановили на свою владу, таким чином поклавши кінець мінойській таласократії в Егейському морі.