1. Усі дієслова належать до І дієвідміни в рядку

А лежати, співати, нести, хотіти

Б радити, ревіти,чистити, бити

В віяти, кинути, текти, глянути

Гвчити, торкнутись, клеїти, летіти

2. Усі дієслова належать до II дієвідміни в рядку

А лякати, брати, розгубити, бігти

Б казати, мовчати, вчити, жовтіти

В палахкотіти, смішити, солити, хрустіти

Г туркотіти, турбувати, хропіти, спішити

3.Усі слова безособові в рядку

А занесло, не стало, розвидняється, дихало

Б смеркає, замело, зробило, віднесло

В хочеться, живеться, бракує, нудить

Г гнітить, хочеться, кличемо, відпочиває

156

281

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

AMINA2007133456

Українська мова

4,4(63 оценок)

1в 2в 3в

Объяснение:

вроде правильно

Abdurauf2004

Українська мова

4,6(24 оценок)

я сподіваюсь що так

1- б

2- в

3- г

Alnaalnaalna

Українська мова

4,4(90 оценок)

Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. навіть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. осмислення приходило поступово. по мірі того, як я більшав, прийшло захоплення історією і літературою. і хоча учителі і батьки вважають, що у мене нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше. у п'ятому класі мені потрапила до рук книга антона лотоцького «історія україни», з якої я дізнався про розвиток української державності. саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою батьківщину. пройшло чотири роки. змінився я, змінилося наше суспільство. але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі. почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських лицарів-козаків. я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких «чаєчках», долаючими чорноморські хвилі. вони захищали рідну землю від ворога, визволяли бранців із неволі. ось у чому полягає їх внесок, у незалежність. а учасники коліївщини! я захоплююсь ними, хоча і розумію, що багато в чому повстанці помилялися. можливо, я був би таким же непримиренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато, особливо стосовно старих та дітей. хоча через два з половиною століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді. я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції 1917 року — і яке було розчарування! але патріотизм у кожного українця в крові. тому так щедро поливали рідну землю своєю кров'ю київські гімназисти і студенти в бою під крутами. і це знову ж таки в ім'я незалежності! із величезною радістю сприйняли новину про незалежність україни наші батьки. на початку дев'яностих років нашого століття україна ніби ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. на вулицях блакитно-жовті прапори і тризубці. тоді я був ще дуже малий, щоб усвідомити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці державну символіку незалежної україни. зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі проблеми. а я вважаю, що всі наші біди тимчасові. народ наш роботящий, винахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. найголовніше — не панікувати, а сумлінно робити свою справу. нам, учням, треба працювати на ниві освіти. навчатися сумлінно — тяжка праця. але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. незалежній україні потрібні фахівці високого класу. тільки так моя батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських держав.