Моє ставлення до панночки з повісті Марка Вовчка "Інститутка"
Напишіть розгорнуту відповідь​

Марко Вовчок зображувала у своїх творах не життя селян часів кріпацтва. Окреме місце у її оповіданнях та повістях посідає тема жіночої долі, бо жінки чи не найбільше потерпали від несправедливості і жорстокості оточуючого світу. Героїні оповідань Марка Вовчка постають перед нами багатостраждальними, чутливими і часто зажуреними, проте завжди щирими і чуйними, сильними духом. Письменниця майстерно проникає у саму сутність душі людини, вказуючи нам на ті часто жахливі перетворення, які відбуваються в людині під тиском соціальної несправедливості та особистого горя.

Але Марко Вовчок, створюючи яскраві жіночі образи, змальовує не тільки кріпачок, але й панів і панночок. Характерним образом є панночка з повісті "Інститутка". Прочитавши цю повість, я почув від свого вчителя дуже цікаве питання: "Як ти ставишся до панночки?" Спочатку я, звісно, сповнений обурення від її витівок, почав критикувати і засуджувати її, але вчасно згадав, що нема нічого однозначно доброго чи поганого, і вирішив серйозно порозмірковувати над цим питанням.

Молода панночка з'являється в повісті після повернення з навчання. Але чи навчилася вона чогось? Вона сама зневажливо і майже презирливо говорить про освіту. Вона вважає її непотрібною, бо на думці в неї тільки розваги та вдале майбутнє заміжжя. Таке ставлення до знань, які, власне, і роблять людину людиною, які формують особистість і духовність в людині, заслуговує на засудження, проте чим було зумовлене таке ставлення? По-перше, її власною вдачею. А по-друге, тим самим ладом, соціальною мораллю, згідно з якою жінці не потрібна освіта, коли вона вміє готувати, доглядати дітей і є привабливою зовні. Виходить, що панночка велику частину своїх негативних рис успадкувала з вихованням...

Жорстоке ставлення до кріпаків, її презирство до людей багато в чому, як на мене, зумовлене тим, що вона бачила навколо. Вона наслідувала поведінку тих паничів, яких бачила, яких мала собі за авторитет. Зауважу, що вона була здатна кохати, нехай почуття кохання часто змагалося в ній із бажанням вийти заміж за багатого чоловіка.

Крім того, панночка, наскільки я розумію з інших літературних творів та історії, — людина-тип, тобто таких, як вона, було багато. Навіть більшість. Виходить, несправедливе суспільство саме виховувало таких людей? У будь-якому разі, навряд чи така поведінка більшості панів була зумовлена тільки їхніми особистими вадами.

Образ панночки є насправді досить суперечливим. Безумовно, більшість її вчинків та рис заслуговують на засудження, але варто із розумінням поставитись до того, що жорстокий лад суспільства спотворював душі людей усіх верств населення, не тільки ламав життя кріпаків, але й викривлював душі панів. Бо влада, як відомо, змінює людину і часто не на краще. Тим більше — влада над людьми — несправедлива, абсолютна влада. Один з мислителів сказав, що влада спотворює людину, а абсолютна влада спотворює абсолютно...

Я дійшов висновку, що водночас і засуджую панночку, і співчуваю їй, бо навряд чи вона була щаслива, маючи такі вдачу і таке ставлення до людей. Вона також була жертвою кріпаччини і жертвою виховання, устрою, традицій. Проте це в жодному разі не знімає з неї відповідальності за її жорстокі і часто нелюдські вчинки...

Объяснение:

Марко Вовчок зображувала у своїх творах не життя селян часів кріпацтва. Окреме місце у її оповіданнях та повістях посідає тема жіночої долі, бо жінки чи не найбільше потерпали від несправедливості і жорстокості оточуючого світу. Героїні оповідань Марка Вовчка постають перед нами багатостраждальними, чутливими і часто зажуреними, проте завжди щирими і чуйними, сильними духом. Письменниця майстерно проникає у саму сутність душі людини, вказуючи нам на ті часто жахливі перетворення, які відбуваються в людині під тиском соціальної несправедливості та особистого горя.

Але Марко Вовчок, створюючи яскраві жіночі образи, змальовує не тільки кріпачок, але й панів і панночок. Характерним образом є панночка з повісті "Інститутка". Прочитавши цю повість, я почув від свого вчителя дуже цікаве питання: "Як ти ставишся до панночки?" Спочатку я, звісно, сповнений обурення від її витівок, почав критикувати і засуджувати її, але вчасно згадав, що нема нічого однозначно доброго чи поганого, і вирішив серйозно порозмірковувати над цим питанням.

Молода панночка з'являється в повісті після повернення з навчання. Але чи навчилася вона чогось? Вона сама зневажливо і майже презирливо говорить про освіту. Вона вважає її непотрібною, бо на думці в неї тільки розваги та вдале майбутнє заміжжя. Таке ставлення до знань, які, власне, і роблять людину людиною, які формують особистість і духовність в людині, заслуговує на засудження, проте чим було зумовлене таке ставлення? По-перше, її власною вдачею. А по-друге, тим самим ладом, соціальною мораллю, згідно з якою жінці не потрібна освіта, коли вона вміє готувати, доглядати дітей і є привабливою зовні. Виходить, що панночка велику частину своїх негативних рис успадкувала з вихованням...

деятельность льва николаевича толстого началась в 1852 году, когда в передовом журнале той эпохи — «современнике» — появилась его повесть «детство» , в которой он изобразил сложный процесс формирования духовного мира ребенка.  

николенька иртеньев — мальчик из
дворянской семьи, он живет и воспитывается по установленным правилам, дружит с детьми из таких же семей. он любит своих родителей и гордится ими. но детские годы николеньки были беспокойными. он испытал немало разочарований в окружающих его людях, в том числе и в самых близких для него.  

в детстве николенька особенно стремился к добру, истине, любви и красоте. и источником всего самого прекрасного в эти годы для него была мать. с какой любовью он вспоминает звуки ее голоса, которые были «так сладки и » , нежные прикосновения ее рук, «грустную, очаровательную
улыбку» . любовь николеньки к матери и любовь к богу «как-то странно сливались в одно чувство» , и от этого на душе у него становилось «легко, светло и отрадно» , и он начинал мечтать о том, «чтобы дал бог счастия всем, чтобы все были » .  

большую роль в духовном развитии
мальчика сыграла простая женщина — наталья саввишна. «вся жизнь ее была чистая, бескорыстная любовь и самоотвержение» , она привила николеньке представление о том, что доброта — одно из главных качеств в жизни человека.

николенька остро чувствует фальшь и обман, казнит себя за то, что и в
себе замечает эти качества. однажды он написал стихи ко дню рождения бабушки, в которых была строка, говорящая, что он любит бабушку, как родную мать. мать его к тому времени уже умерла, и николенька рассуждает так: если эта строка искренняя — значит, он перестал любить свою мать; а если он любит
свою мать по-прежнему — значит, он допустил фальшь по отношению к бабушке. мальчик терзается этим.  

большое место в повести занимает описание чувства любви к людям, и эта способность ребенка любить других восхищает толстого. но автор в то же время показывает, как мир
больших, мир взрослых людей разрушает это чувство. николенька был привязан к мальчику сереже ивину, но не решался сказать ему о своей привязанности, не смел взять его за руку, сказать, как рад его видеть, «не смел даже называть его сережа, а непременно сергей» , потому что «каждое выражение
чувствительности доказывало и то, что тот, кто позволял себе его, был еще мальчишка» . повзрослев, герой не раз сожалел о том, что в детстве, «не пройдя еще через те горькие испытания, которые доводят взрослых до осторожности и холодности в отношениях» , он лишал себя «чистых наслаждений нежной
детской привязанности по одному только странному желанию подражать большим» .  

отношение николеньки к илиньке грапу раскрывает еще одну черту в его характере, тоже отражающую дурное влияние на него мира «больших» . илинька грап был из небогатой семьи, он стал предметом
насмешек и издевательств со стороны мальчиков круга николеньки иртеньева, и николенька тоже участвовал в этом. но тут же, как всегда, испытывал чувство стыда и раскаяния. николенька иртеньев часто глубоко раскаивается в своих плохих поступках и остро переживает свои неудачи. это характеризует его
как думающего, способного анализировать свое поведение и начинающего взрослеть человека.  

повесть л. н. толстого «детство» нравится нам потому, что в ней мы наблюдаем за взрослением мальчика, вместе с ним анализируем поступки свои и окружающих, учимся побеждать неправду и
не бояться принимать настоящую жизнь такой, какая она есть. «никто с такой наглядностью и проникновенностью не изобразил сложного процесса формирования духовного мира у ребенка, как это сделал толстой, — отмечал б. бурсов в статье, посвященной автобиографической трилогии л. н. толстого, — в этом
бессмертие и художественное величие его повест