Займенник себе вказує на відношення до діючої особи. Він не має форми: а) знахідного відмінку; б) називного відмінка; в) місцевого відмінку. 2. Додаванням часток аби-, де-, -сь, будь-, -небудь, казна-, хтозна- до питальних займенників утворюються: а) означені займенники; б) неозначені займенники; в) заперечні займенники. 3. За значенням граматичними ознаками займенники поділяються на: а) шість розрядів; б) дев’ять розрядів; в) сім розрядів. 4. Окремо з ні пишуться такі заперечні займенники: а) ні/хто, ні/чим, ні/якому, ні/чийому; б) ні/про/що, ні/перед/чим, ні/від/кого, ні/до/якого; в) ні/чим, ні/кому, ні/якому, ні/кого. 5. Визначити рядок, у якому всі займенники відмінюються, як прикметники: а) котрий, твій, я, інший; б) себе, хтось, вони, ніхто; в) цей, мій, самий, той. 6. Визначити рядок, у якому всі займенники пишуться через дефіс: а) ні/хто, казна/який, аби/який, де/що; б) аби/хто, будь/чий, котрий/сь, де/хто; в) казна/що, будь/який, хтозна/що, невідь/який. 7. Визначити речення, у якому немає займенників: а) У всякім подвір’ї – свої повір’я (Нар. творчість). б) Хвилина годину береже (Нар. творчість). в) Хороший товар сам себе хвалить (Нар. творчість). 8. Визначити рядок, у якому всі займенники відмінюються, як приметники твердої групи: а) їхній, який, ніякий. б) я, воно, що. в) всякий, інший, жодний. 9. За родами, числами, відмінками відмінюються займенники: а) особові; б) неозначені і заперечні; в) присвійні, вказівні, означальні. 10. Займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони є: а) вказівними; б) означальними; в) особовими. 11. Якому рядку всі займенники вказівні: а) ця, якою, чиїх, ніякі; б) цій, те, таку, тим; в) кожному, твоєму, мій, їхнього. 12. У якому рядку всі займенники присвійні: а) твоїм, вашого, моїми, своїми; б) самих, вся, чиїсь, стільки; в) їхня, моє, твоя, собою решить

154

304

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

mtv1007

Українська мова

4,7(42 оценок)

1.Б, 2.Б, 3.Б, 4.Б, 5.В, 6.В, 7.Б, 8.В, 9.В, 10.В, 11.Б, 12.А.

Объяснение:

evasyperandreev

Українська мова

4,7(5 оценок)

Він злітає білою зграєю і виблискує на льоту. він зіркою прохолодною тане на долоні і у роті. він на сонечку рум'яний, під місяцем блакитним. він за комір і в кишені залітає нам з тобою. сніг часто ставати героєм казок. «пані метелиця» братів гримм, «снігова королева» андерсена. у казці «снігова королева» андерсен розповідає про ціле снігове царство, де вірні слуги королеви - сніжинки - її в усіх подорожах і стають співучасниками злих чарівних справ. та і сама снігова королева - це, ймовірно, недобра сніжинка, яка перетворилася на прекрасну жінку. от як описує її андерсен: « за вікнами пурхали сніжинки. одна з них, більше, впала на край квіткового ящика і початку рости, рости, поки нарешті не перетворилася на жінку, закутану в щонайтонший білий тюль, витканий, здавалося, з мільйонів снігових зірочок. вона була така чарівна і ніжна, але з льоду, сліпучого виблискуючого льоду, та все ж - жива! очі її сяяли, як дві ясні зірки, але не було в них ні теплоти, ні спокою…» а ось як описує андерсен її сніжинок - слуг: «кожна сніжинка здавалася під склом куди більше, ніж насправді, і був схожий на розкішну квітку або десятикутну зірку. це було такий красиво! назустріч герде мчав цілий полк снігових пластівців, але вони не падали з неба-небо було зовсім ясне, і в нім палахкотіло північне сяйво, - ні, вони бігли по землі прямо на герду і ставали все більше і більше. герда згадала великі красиві пластівці під збільшувальним склом, але ці були куди більше, страшніше і усі живі. це були передові дозорні війська снігової королеви. одні нагадували собою великих потворних їжаків, інші - стоголових змій, треті - товстих ведмедиків із скуйовдженою шерстю. але усі вони однаково виблискували білизною, усі були сніговими пластівцями…» фарби безліч колірних відтінків снігу в різний час дня. подивіться на ці зимові пейзажі (демонстрація пейзажів). художник не просто малює сніг - він передає за фарб своє відношення до снігу, і разом з художником ми милуємося і захоплюємося зимовими пейзажами, переживаємо радість або смуток. отже, густий засніжений ліс. велика поляна. яскраво світить сонце. коштують покриті снігом ялини, берези. на пухнастих гілках, на самій поляні - кругом лежить той, що переливається, схожий на розсипані скарби маленьких гномів, сніг. так і хочеться поторкати його руками! навкруги тиша. трохи потріскує під ногами сніжок. але ось ніжно задзвеніли замерзлі березові гілочки. гойднулася волохата ялинова лапа. вітер, що промайнув над лісом, зірвав з дерев і закрутив одну, іншу, третю сніжинку. у одно мить почалася справжня заметіль. вона завертіла сніжинки в пустотливому хороводі. і ось вже не видно ліси. є тільки прекрасні, сяючі під місячним світлом, нескінченно снігові пластівці, що рухаються у вальсі. проте і сніжинки, і вітер скоро втомилися. ніжні сніги опустилися вниз, на гілки ялин, на поляну. усе завмерло. кінчився безтурботний радісний танець. у лісі знову тихо і спокійно. він злітає білою зграєю і виблискує на льоту. він зіркою прохолодною тане на долоні і у роті. він на сонечку рум'яний, під місяцем блакитним. він за комір і в кишені залітає нам з тобою. дивися: вона крутиться пір'їнки легше сама перед нею розступиться мла! без першої сніжинки, без першої сніжинки зима ніколи б настати не могла! вони крихкі і музичні коли на них не наступи скриплять то ніжно, то сумно як деркач в нічному степу засипавши стежинки і стежини стираючи свіжі сліди на землю тихі сніжинки лягають блискітками слюди.