Основна ознака байки – це алегоричність, тому з`єднайте стрілочками вади людського характеру з назвами тварин, що їх уособлюють
Осел неуважність
Вовк зажерливість
Слон непосидючість
Мавпа боягузство
Заєць неповороткість
Лисиця хижість
Ведмідь хитрість
Щука дурість,
нерозумність
Гава упертість

278

405

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

ДичьМэн

Українська література

4,5(76 оценок)

де вчився тарас шевченко

доля не дала тарасу пройти навчання на художника повністю.він вчився уривками - в дяків, в малярів, в академії мистецтв в петербурзі. та не дивлячись на те - картини шевченка на диво професійні.

першим вчителем малярства в малого шевченка, був дяк з села лисянці. але, хлопець більше працював на нього, ніж вчився. тому через декілька днів він утік до с. тарасівка, в надії піти в навчання до тамошнього «дьячка маляра». проте, перевіривши руки тараса він вирішив що хлопчина не має здібностей до малярства і відмовив в навчанні. на цьому й завершились дитячі спроби навчатися на художника. та тарас й далі малював як умів, мав навіть власну колекцію історичних героїв яких крав, здумкою перемалювати.

після переїзду в вільно, сталася прикра подія, яка все ж призвела до бажаних наслідків. 6 грудня 1829 р пан та пані поїхали на дворянське зібрання. в томі все стихло, й тарас став малювати козака платова, з своїх крадених скарбів. повернувшись, пан застав тараса за цим дійством, й наказав кучеру покарати його. про це шевченко згадав в своїй автобіографії.

але, енгельгардт вирішив використати здібності свого козачка до малювання, й віддав його у науку до художника. (наразі точно не відомо, хто саме навчав малюванню шевченка в вільно).

по переїзді в варшаву, шевченка віддали в науку до одного з найвидатніших варшавських малярів – франса лямпі. де й (скоріше за все) провчився до 1831 року, аж поки не поїхав до петербургу.

тут шевченко починає малювати власні картини – так до того періоду відносять «погруддя жінки 1830»

навчання шевченка в петербурзі

навчання у ширяєва

в петербурзі, після перерви в навчанні, шевченка віддали в науку до цехового маляра-декоратора ширяєва, де він не тільки вчився, але й працював. за свідченням тараса тут він навчився не тільки малярству, але й мистецтву живописця, хоча й починав з малювання підлог.

ширяєв, за словами шевченка – тримав постійно трьох учнів, і наймав до десяти селян в . сам будучи людиною скупою, «неотесаною й жорсткою», учням своїм нічого не прощав, за помилки бив. не дозволяв учням виходити з дому навіть в свята.

та поет, зранку, коли виходив у місто на роботу, забігав до алей літнього саду, і зрисовував богинь та богів зі статуй.

саме це самонавчання й стало в пригоді тарасу – тут він познайомився з митцем іваном сошенком. під час одного з сеансів рисування в літньому саді сошенко побачив парубка й поцікавився що той малює, й одразу відмітив що хлопець має здібності.

він запросив тараса приходити до нього в святкові дні, й чим міг – давав поради, технічні вказівки, згодом навіть познайомився з ширяєвим й домовився щоб тарас мав змогу ходити до нього й по буднім дням. саме сошенко підказав спробувати малювати аквареллю.

тим часом енгельгардт побачивши роботи свого кріпака почав давати роботу шевченку – малювати портрети знайомих, та коханок. також був намальований портрет самого енгельгардта. за ці роботи нагороджував шевченка «рублем серебра – не більше» за словами поета.