Назвать основные воюющие стороны в ходе гражданской войны,указав, за что они воевали.

285

449

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

5class1i

История

4,5(85 оценок)

ответ:Важнейшим условием побед Красной армии большевики считали единый центр руководства военными действиями в виде Совета обороны, а также активную политическую работу, проводившуюся Реввоенсоветами фронтов, округов и армий и военными комиссарами частей и подразделений. В наиболее тяжёлые периоды в армии находилась половина всего состава партии большевиков, куда направлялись кадры после партийных, комсомольских и профсоюзных мобилизаций («райком закрыт, все ушли на фронт»). Такую же активную деятельность большевики вели в своём тылу, мобилизуя усилия на восстановление промышленного производства, на заготовку продовольствия и топлива, на налаживание работы транспорта.

Публицисты и историки, сочувствующие белым, называют следующие причины поражения белого дела:

Красные контролировали густонаселённые центральные регионы. На этих территориях было больше людей, чем на территориях, подконтрольных белым.

Регионы, которые стали поддерживать белых (например, Дон и Кубань), как правило, перед этим более других пострадали от красного террора.

Неискушённость белых вождей в политике и дипломатии.

Конфликты белых с национал-сепаратистскими правительствами из-за лозунга о «Единой и неделимой». Поэтому белым неоднократно приходилось воевать на два фронта. Белая армия и Красная армия!!!!!

Объяснение:

pollywhite1

История

4,5(5 оценок)

1. Генріх Наваррський - єдиний законний спадкоємець престолу - став королем Франції Генріхом IV (1589 - 1610). На королівському троні утвердилася династія Бурбонів.

Франція потерпала від розрухи й голоду. Солдати ворогуючих армій грабували і розоряли населення. Захищаючи своє життя і майно, селяни багатьох областей Франції повстали. Сигналом до збройного виступу став заклик: "На гризунів!" "Гризунами" (французькою мовою "кроканами") народ називав дворян, урядовців, збирачів податків.

Налякані народним рухом, дворяни і буржуазія об'єдналися навколо короля Генріха IV. На його бік перейшли всі, хто хотів зміцнити єдність Франції. Проте парижани погоджувались визнати Генріха королем лише після того, як він перейде у католицьку віру. І тоді Генріх вирішив: "Париж вартий меси!" - і в котрий вже раз заради влади поступився вірою і став католиком. У 1594 р. після коронації в Реймсі він, не зустрівши опору, увійшов у Париж.

Вступивши на престол, Генріх IV почав з примирення ворогуючих сторін. У 1598 р. було підписано Нантський едикт. Католицьку віру було визнано державною, церкві повернули захоплене в неї майно, землі та колишні права. Гугенотам дозволялося сповідувати свою віру і проводити богослужіння всюди, крім Парижа, а також нарівні з католиками займати посади у державі. На знак того, що едикт буде виконано, гугенотам було передано близько 200 фортець.

У пам'яті французів Генріх IV залишився "добрим королем". Йому приписують таку обіцянку: в кожному селянському горщику щонеділі варитиметься курка. Це, звичайно, залишилося лише побажанням. Проте становище селян за Генріха IV стало кращим, ніж раніше.

Завдяки скороченню витрат скарбниці, було зменшено щорічний податок з населення. Король заборонив за борги арештовувати селян і продавати їхню худобу та знаряддя праці.

Генріх IV заохочував розвиток промисловості, особливо виробництво сукна, шовку, металів і зброї. Було відкрито чимало королівських мануфактур. Король брав участь у створенні заморських купецьких компаній. Та “добрий король Анрі” прожив недовго. У 1610 р. його вбив кинджалом релігійний фанатик.