Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка – соловей.

Повідали старі люди, що колись давно ці птахи не жили на наших землях. Гніздилися в далеких краях і не знали дорогу на Україну. Вони були дуже співучі, літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

Залетів один соловейко і на Україну, сів спочити в якомусь селі. Люди в той час були в полі, і село немов вимерло. «Що то за люди тут живуть? – подумав соловей. – Зовсім пісень не чути».

Зайшло сонечко, селяни почали повертатися додому. То тут, то там чулися пісні – соловей зрадів. Та п’ясні були сумними, бо тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав, щоб звеселити їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він сам собі не повірив…

І ось з усіх земель злетілися солов’ї до царського саду, співаючи йому принесені звідусіль пісні. Але ці пісні вже були знайомі цареві, він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України – і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув і звелів солов’ю співати день і ніч.

Зачудовані солов’ї навесні полетіли на Україну, щоб слухати наших пісень, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас вони висиджують пташенят, щоб від народження солов’ята чули найкращі у світі пісні.

239

488

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

vwvwvwvwvwv

4,6(42 оценок)

ответ: Соловей

Объяснение:

elenazarubina1

4,5(24 оценок)

Он хотел показать людям вложенную душу в стихотворении. Там почти всё описано

150 000+ пользователей

Оформить подписку