Укажіть речення, у якому НЕ потрібно розділовий знак при збігові сполучників
А) Надто добре він знав пущу, знав, що_ хоч скільки кружляй по ній, рано чи пізно викине вона тебе, і опинившись ти так, звідки починав мандри.
Б) Він ( Микола ) глянув на той камінь. де вона стояла, і знов неначе побачив той гнучкий стан, те гарне, хоч_ запалене на сонці обличчя.
В) Верхів'ями дерев сичав вітер, а_ коли густа темрява оповила ліс, почав сіяти дощ.
Г) Хто б не був і де б не жив, - той_ хто перечитає " Кобзаря " , вже не може уявити своєї долі без Шевченка.

203

227

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

katanator

Українська мова

4,4(73 оценок)

Відповідь: правильна відповідь це А

Пояснення:

влад2220

Українська мова

4,4(18 оценок)

що таке мова? це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює. а слова… вони ж також цій майже безсмертній силі людьми. без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. і все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. а слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. на жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. і тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. і ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і ві на поталу ворогу. дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. рани заживають завжди. а шрами залишаються назавжди…