Задание 2 (15 баллов)
Проанализируйте отрывок из произведения В. В.Набокова «Рождество».
Какую роль играет данный эпизод в произведении? Как художественные
детали, детали интерьера созданию образа главного героя?
Охарактеризуйте душевное состояние героя. Используйте цитаты из
произведения для подтверждения своих аргументов.
Вернувшись по вечереющим снегам из села в свою мызу, Слепцов сел в
угол, на низкий плюшевый стул, на котором он не сиживал никогда. Так
бывает после больших несчастий. Не брат родной, а случайный неприметный
знакомый, с которым в обычное время ты и двух слов не скажешь, именно он
толково, ласково поддерживает тебя, подает оброненную шляпу,— когда все
кончено, и ты, пошатываясь, стучишь зубами, ничего не видишь от слез. С
мебелью то же самое. Во всякой комнате, даже очень уютной и до
смешного маленькой, есть нежилой угол. Именно в такой угол и сел
Слепцов.
Флигель соединен был деревянной галереей - теперь загроможденной
сугробом - с главным домом, где жили летом. Незачем было будить,
согревать его, хозяин приехал из Петербурга всего на несколько дней и
поселился в смежном флигеле, где белые изразцовые печки истоить дело
легкое.
В углу, на плюшевом стуле, хозяин сидел, словно в приемной у доктора,
Комната плавала во тьме, в окно, сквозь стеклянные перья мороза, густо
синел ранний вечер. Иван, тихий, тучный слуга, недавно сбривший себе усы,
внес заправленную, керосиновым огнем налитую, лампу, поставил на стол и
беззвучно опустил на нее шелковую клетку: розовый абажур. На мгновенье в
наклоненном зеркале отразилось его освещенное ухо и седой еж. Потом он
вышел, мягко скрипнув дверью.
Тогда Слепцов поднял руку с колена, медленно на нее посмотрел. Между
пальцев к тонкой складке кожи прилипла застывшая капля воска Он
растопырил пальцы, белая чешуйка треснула
СОЧ БАЛЛОВ

203

229

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

TheBrainCatty

Литература

4,8(25 оценок)

я не знаю удачи в жизни будь послушным пока

diyoyoroo

Литература

4,4(13 оценок)

Давно відійшли в минуле героїчні й прекрасні часи Давньої Еллади, але на згадку про них людям залишилися міфи, трагедії, вірші, героїчні поеми. Та залишаються в пам'яті людства славні герої Давньої Греції. Одним із них є титан Прометей.Мужній, сильний, волелюбний, він не може нікого залишити байдужим. Сміливий титан не злякався навіть самого Зевса і вирішив до людям. У цьому виявився його гуманізм і здатність до самопожертви в ім'я слабкіших від нього. Жодного стогону не зронив Прометей, зазнаючи нестерпних мук, жодного нарікання на свою долю. Мене дивує сила духу титана, його витримка і незламність.
Своєю поведінкою Прометей зумів розбудити людський дух. Він не просто подарував людям вогонь, а навчив їх володарювати на землі, зрівняв їх з олімпійськими богами. Окрім того, Прометей пробудив у людині незгасне прагнення до знань. Недарма полум'я прометеєвого вогню завжди кличе до відкриття нового і підкорення невідомого, незвіданого.
Образ Прометея, на мою думку, навчає цілеспрямованості на шляху до поставленої мети, вірності своїм ідеалам, любові до людей. А ще вселяє віру в те, що будь-яке зло буде покаране і добро й правда запанують на світі.
Приємно, що від Прометея залишилася людям ще одна красива згадка — каблучки. Адже саме він почав носити залізний перстень із вправленим у нього каменем від скелі, де зазнавав невимовних мук.
Як говорять легенди, у деяких областях Греції Прометея шанували як бога і становили на його честь дивовижне дійство — прометеї. Це було свято священного вогню, який запалювали в Академії (невеликому гаю, де любили розмірковувати філософи) і несли до Афін, щоб засвітити там нові вогні. Тому й живе на землі Прометеїв вогонь, що надихає людей на нові звершення.