Із листа Кассія до Руфа (кінець I ст. н. е.)

Ти запитуєш мене щодо бенкету, який плануєш улаштувати для своїх друзів. Хоча Цицерон і стверджує, що «найменш почесними є професії продавця риби, м'ясника, кухаря та того, хто готує соуси», я з великою повагою ставлюся до людей, які вміють гарно прийняти гостей та подати їм найкращі страви. На думку поета Ювенала, на бенкеті, вартому такої назви, мають бути присутні «величезний омар зі спаржею, корсиканська барабуля, найкраща мінога, яку тільки може запропонувати Сицилія, гусяча печінка, каплун (спеціально відгодований півень), розміром із будинок, гарно засмажений кабан, трюфелі і яблука». Замість усього переліченого я віддаю перевагу вишуканій їжі, яку пропонує Апцій у своїй кулінарній книзі. Ти можеш знайти її в обох громадських бібліотеках, заснованих імператором Августом.

Хто ж не буде приємно вражений, побачивши на столі такі страви:

Закуска

Солона риба і яйця.
Фаршироване порося.
Шматочки мізків, зварені в молоці з яйцями.
Варені опеньки із соусом і приправлені перцем, приготовленим на риб'ячому жирі.
Ведмежатина з прянощами в меду й соусі з олії та яєць.
Гаряче

Лань, засмажена в цибульному соусі.
Єрихонські фініки, виноград, олія і мед.
Страус у солодкому соусі.
Горлиця, зварена разом із власним пір'ям.
Смажений папуга.
Млинці, фаршировані м'ясом поросяти та голубів.
Окіст у тісті з інжиром і лавровим листям, политий медом.
Солодке

Асорті з кондитерських виробів із трояндами.
Очищені фініки, фаршировані горіхами й кедровими горішками, смажені в меду.
Теплі африканські тістечка із солодким вином і медом.

Запитання

Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги

Підручник з Всесвітньої історії. Історії України. 6 клас. Гісем - Нова програма
Практична робота

Повсякденне життя римлян за часів Імперії
ПРИГАДАЙТЕ

1. Чому Римська республіка опинилася у стані кризи? До чого це призвело?
2. Завдяки чому жителі Рима почали жити в розкоші?
1. Загальні риси. Життя римлян дуже змінилося за часів Імперії. Через приплив багатств із пограбованих провінцій жителі Рима витрачали величезні кошти на розваги та предмети розкоші. Працювати було невигідно. Більшість товарів, а найголовніше — зерно, задешево поставляли з провінцій. Рим був наповнений плебсом, який вимагав «хліба й видовищ». Безкоштовні роздачі хліба, грошей і циркові вистави позбавляли плебеїв бажання й потреби працювати.

2. Бенкет. Бенкети влаштовували ввечері. На них за музик, які розважали гостей. Гості виголошували тости на честь господаря. Слуга наливав гостям у кубки сильно розведене з водою вино. Пити вино нерозведеним вважалося варварством. Їли лежачи, їжу брали руками.

Колізей у Римі. Сучасний вигляд.

Із листа Кассія до Руфа (кінець I ст. н. е.)

Ти запитуєш мене щодо бенкету, який плануєш улаштувати для своїх друзів. Хоча Цицерон і стверджує, що «найменш почесними є професії продавця риби, м'ясника, кухаря та того, хто готує соуси», я з великою повагою ставлюся до людей, які вміють гарно прийняти гостей та подати їм найкращі страви. На думку поета Ювенала, на бенкеті, вартому такої назви, мають бути присутні «величезний омар зі спаржею, корсиканська барабуля, найкраща мінога, яку тільки може запропонувати Сицилія, гусяча печінка, каплун (спеціально відгодований півень), розміром із будинок, гарно засмажений кабан, трюфелі і яблука». Замість усього переліченого я віддаю перевагу вишуканій їжі, яку пропонує Апцій у своїй кулінарній книзі. Ти можеш знайти її в обох громадських бібліотеках, заснованих імператором Августом.

Хто ж не буде приємно вражений, побачивши на столі такі страви:

Закуска

Солона риба і яйця.
Фаршироване порося.
Шматочки мізків, зварені в молоці з яйцями.
Варені опеньки із соусом і приправлені перцем, приготовленим на риб'ячому жирі.
Ведмежатина з прянощами в меду й соусі з олії та яєць.
Гаряче

Лань, засмажена в цибульному соусі.
Єрихонські фініки, виноград, олія і мед.
Страус у солодкому соусі.
Горлиця, зварена разом із власним пір'ям.
Смажений папуга.
Млинці, фаршировані м'ясом поросяти та голубів.
Окіст у тісті з інжиром і лавровим листям, политий медом.
Солодке

Асорті з кондитерських виробів із трояндами.
Очищені фініки, фаршировані горіхами й кедровими горішками, смажені в меду.
Теплі африканські тістечка із солодким вином і медом.

Вечеря заможних римлян. Сучасний малюнок.

1) Ім'я якого правителя Риму згадується в листі?
2) Які професії згадано в листі? Який із цього можна зробити висновок?
3) Який основний підсолоджувач називає Кассій?
4) Які страви пропонує Ювенал, а які — сам Кассій? У чому, на вашу думку, полягає різниця між вишуканим і невишуканим бенкетами?
5) Назвіть регіони, із яких походять складові перелічених у листі страв: риба, папуга, страус, ведмежатина, інжир, фініки, трюфелі, кедрові горішки, перець (пряність). Про що це може свідчити?

223

288

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

adinakuba

История

4,4(57 оценок)

Как и многие другие правители эпохи «просвещённого абсолютизма», Екатерина II была твёрдо убеждена в том, что наиболее разумным и эффективным является такое правительство, которое:

- основано на абсолютистских принципах и

- лишено таких «феодальных реликтов», как особый статус отдельных земель.

Отсюда её негативное отношение к украинской, а также ливонской и финской автономии.

Екатерина Великая полагала, что любые автономные образования в стране мешают:

- созданию унитарного, хорошо урегулированного государства,

- рационализации управления,

- принятию универсальных законов,

- эффективной колонизации земель (в Манифесте от 4 декабря 1762 года она приглашала на земли Российской империи специалистов-иностранцев, кроме лиц еврейской национальности),

- ликвидации экономических барьеров.

Вот потому то и императрица Екатерина II с самого начала своего правления продемонстрировала стремление:

- усилить контроль над провинциями,

- «рационализировать» их устройство,

- увеличить налоговые поступления в имперскую казну.

Национальные различия ею признавались, но считались незначительными.

И императрица верила, что с административной интеграцией и более однородным её развитием эти различия исчезнут...

* * *

Императрица Екатерина Великая была убеждена в том, что гетманство является вредным пережитком, а потому подлежит полному искоренению.

Вот потому с самого начала правления Екатерины II её правительством решено было окончательно и бесповоротно - упразднить гетманское управление.

Вступая в 1762 году на царство после короткого правления своего мужа, она в инструкции своей Сенату поставила своей задачей введение однообразного устройства и законодательства во всех областях, сохранивших ещё свои законы и свой строй - на Украине, в балтийских провинциях и Финляндии.

Екатерина круто взялась за ликвидацию остатков сохранявшейся кое-где в империи автономии и привилегий.

• В письме Екатерины II князю Вяземскому (1764 год) по случаю его вступления в должность генерал-губернатора сената говорилось:

«Малая Россия, Лифляндия и Финляндия являются провинциями, коими управляют на основе дарованных им привилегий, нарушать же их, вдруг отказавшись от них, было бы очень непристойно, однако и называть их чужеземными, и обращаться с ними на таком же основании, было бы более чем ошибкой, можно сказать уверенно – бессмыслицей. Эти провинции, а также Смоленскую, следует самым лёгким привести к тому, чтобы они обрусели и перестали бы смотреть, будто волки на лес. Добиться этого будет очень легко, если разумные люди будут избраны начальниками этих провинций. Когда же в Малороссии не будет гетмана, то нужно стараться, чтобы навек и имя гетманов исчезло…»

• Вот что писал Олесь Бузина о Гетманате того времени:

«Полунезависимая гетманская держава очень напоминала нынешнюю Украину. Везде процветало взяточничество и кумовство. Очередной обладатель булавы растыкивал по хлебным местам своих близких и родичей жен. Образование пребывало в упадке. Армия разложилась. Казачьи полки не представляли никакой реальной боевой силы. Как сейчас Ющенко мечтает о создании нацгвардии для выполнения полицейских функций, так тогда гетманы нанимали два-три сердюцких полка из полууголовного сброда. Это была тогдашняя «прохвесийна» армия. Но ни с кем воевать она не могла – только с собственными обывателями.

Некоторые отмазывались от военной повинности, становясь «бобровниками» и «пташниками». На этой службе, вместо того, чтобы подвергать себя походным тяготам, можно было ловить бобров и стрелять дичь для гетманских нужд. На момент ликвидации гетманства таких ценных для общества людей насчитывалось несколько тысяч дворов! Они не платили податей даже в украинскую казну и вели вольготную жизнь браконьеров в законе – благо зверья еще хватало.

Именно в это время сложился тип нашего земляка, старающегося не утруждать себя излишним трудом. «Сама природа, расточая с обилием дары свои в плодоносном сем краю, – писал в «Истории малой России» Дмитрий Бантыш-Каменский, - производит беспечность, вялость в жителях. В то время, как на севере хлебопашец, расчищая неудобные места, унавоживает и в поте лица обрабатывает землю сохою, в южной Украйне земледелец не помышляет о удабривании, орет плугом и беззаботно пожинает плоды занятий кратковременных». Еще бы! Ведь в распоряжении бездельника был лучший в мире чернозем!

Старшина постоянно пыталась