Нужно написать
Твір-мініатюра «Мої поради Сашкові» по твору «Сіроманець», ответьте это

Це був найстаріший вовк у світі, гроза місцевих лісів, який наводив жах на людей і тварин. Його прозвали Сіроманець, адже відомо, що це постійний епітет сірого вовка в народних казках.

Сіроманець упродовж тривалого часу був вожаком зграї, і йому корилися усі вов­ки. А тепер він зістарівся, осліп, заслаб, хоча залишився так само нескореним, як і раніше. Був у нього давній ворог серед людей — Чепіжний. Колись давно Сірома­нець украв у нього козу і з’їв її. Все-таки він звір хижий, йому їсти треба. А Чепіж­ний затаїв зло на вовка і понад усе бажав вбити Сіроманця. Він і ями копав на ньо­го по лісосмугах, і полював на нього. Хоча люди теж вчинили жорстоко з вовком, перебивши його зграю і вовченят. От і залишився Сіроманець самотнім на старість.

Жив у селі хлопчик Сашко, який полюбив Сіроманця, навіть не бачивши тва­рину. Ось саме він і став найкращим другом старого вовка. Він підгодовував вов­ка, розмовляв з ним, гладив по шиї. І той поводився мирно, відчуваючи доброту хлопця. Саме Сашко виручив Сіроманця з біди, коли той упав у яму. Упіймав таки його Чепіжний і кинув до кузні. Таємно, вночі, пробрався хлопець до куз­ні і перерізав брезентовий пояс, яким зв’язали вовкові лапи. А вранці Сіроманець утік від своїх переслідувачів.

Потім він ще довго і далеко біг, тікаючи від злих людей. Ледве не замерз у сні­гу, якби не льотчики, які знайшли і відігріли вовка. Там він знайшов ще одного друга — хлопчика Андрійка.

А Сашко сумував за сірим товаришем, увесь час думав про нього. Сіроманця теж тягло у рідні краї, і він вирішив повернутися. Сашко був дуже радий знову побачити друга. Хлопець навіть вирішив відвезти вовка до Одеси на операцію, але той злякався міського гамору і втік.

Сіроманець прийшов у Сашкове село. Прийшов помирати. Він вільно ходив селом, але люди були в полі, тому вбити його ніхто не зміг. Тоді вовк пішов у поле, ліг на спину і помер на рідній землі. В останньому своему маренні згадував Сіроманець свого маленького друга Сашка, і невпинно лунав в його вухах рід­ний голос: «А ти думав, вовчику, як? Ти думав, що це нам уже кінець з тобою?..»

Такий трагічний кінець історії про дружбу хлопчика Сашка і Сіроманця. Ви­являється, що вовк, якого усі боялися, може бути добрим і вірним. Чому він добром відповідав на добро. Ця захоплююча і сумна історія змушує задумати­ся над тим, що між людиною і природою може існувати гармонія. Бо людина теж є витвором природи. Але вона сильніша, бо має зброю, яку часто використовує проти усього живого.

Мабуть, усім нам, людям, слід замислитися про наше ставлення до природи. І спонукає до цього оповідання М. Вінграновського «Сіроманець».

Объяснение:

поставили 12 б

объяснение:

з'явилися в xii-xiii століттях в провансі. спочатку це були любовні пісні, які танець. до xiv століття у франції зазнали значних змін. вони втратили прив'язку до танцю, і сформували свої канонічні риси: три постійні строфи, стійку схему римування, звернення до конкретної людини, ритмічні повторення. значний внесок у розвиток французької того часу вніс поет франсуа війон.

українські народні поділяються на два види: соціально-побутові та історичні.

соціально-побутові розпові про відносини між людьми: дітьми і батьками, сестрами і братами, дружинами та чоловіками і так далі, а також розкриваються різні почуття: любов, вірність, ненависть, співчуття. для соціально-побутових характерний такий поворот сюжету, при якому люди перетворюються на птахів, тварин або рослини. прикладом української соціально-побутової є твір «ой чіє ж то жито », в якому розповідається про сімейний конфлікт між свекрухою та невісткою, що привів до того, що невістка перетворюється на тополю.

темою історичних ставали випадки, що відбувалися з людьми на тлі історичних подій. в основному це опис життя, героїчних вчинків і смерті козаків, в яких із засудженням розповідається про війну, яка є джерелом горя людей. описують і важке становище українських людей, що потрапили у турецький полон, їх вірність своєму народові. суворо засуджується в відступництво. про це розповідається в історичній і про старого козака з січі. у ній козаки розкривають зраду козака сави чалого і пі його справедливому покаранню.

як жанр української поезії

у творчості українських поетів , маючи схожі риси з такими жанрами, як дума і романс, активно розвивалася до кінця xix століття. використовували у своїй творчості такі українські поети, як петро гулак-артемовський, левко боровиковський, іван василевич, тарас шевченко, юрій федькович, борис грінченко. сюжети переважно були напруженими, розвивалися на тлі суворої природи, містили фантастичні елементи.

як жанр української поезії xx століття

у xx сторіччі українська поетична значно змінюється. фантастичні сюжети минулого століття зустрічаються рідко, їх витісняють історико-героїчні теми , засновані на подіях визвольного руху 1917-1921 років. цій темі присвячували свої українські поети, що належать до «розстріляного відродження» і жили в еміграції. помітним твором української літератури в 1930 році стала «книга » олекси влизька.

у другій половині минулого століття українська звернулася до соціально-побутового сюжету, зберігши властивий їй напружений драматичний зміст. у цьому жанрі створював свої поетичні твори іван драч. у 1967 році він видав збірку « буднів», в якій постійно приземляв традиційний пафос.