Що вчинив Сіроманець із Чипіжним

Сіроманець похлебтав з калюжі води, лугом відбіг від лісу і від дороги, заліг за копицею сіна. Нанюхав у сіні кілька мишей, підснідав ними і знову виструнчив носа у спину Василя Чепіжного та його коня.

Чепіжний в’їхав конем у мокрий ліс. Сіроманець поволеньки на старих своїх лапах рушив за ними.

Чепіжний наставив вуха на лісову невідомість, сплигнув з коня, перекинув рушницю з руки в руку, повів коня стежкою, вивів його на галявину, прив’язав до сосни, а сам відійшов і заліг у ямі.

Сіроманець заліг і собі позаду Василя Чепіжного і його коня. Вітер дув Сіроманцеві в ніс. Вітер гостро пахнув конем, але між конем і Сіроманцем лежали Чепіжний та його рушниця.

Щось хряснуло в соснах! Василь зняв картуза і задихав у нього. Кінь затрусився, застриг вухами і ліг на землю.

— Не лягай! Не лягай на землю! — зашепотів коневі Василь Чепіжний. — Встань! Встань і пахни!

Знову щось мокро хряснуло в лісі. Рушниця в руках Василя Чепіжного сіпнулася на той хряскіт, око завмерло на мушці.

Кінь не вставав, дрібно тремтів, падали краплі на нього, і від кожної краплини він здригався, як від пострілу.

«Старе і хворе! — подумав про свого коня Чепіжний. — Чом він тебе не з’їв, коли ти ще було молоде!.. То вже лежи, а прийде — на цей раз я його неодмінно укохкаю!»

Свиснула синиця, її порожній осінній свист не сподобався Чепіжному. Посіяв дощ.

Чепіжний одягнув картуза і ліг щокою на курки. Так вони і лежали: кінь, Чепіжний, а поза ними вовк. Вовк звівся на лапи.

Не встиг Чепіжний ойкнути, як вибита з його рук рушниця полетіла в кущі і Сіроманець задихав йому в покраплену дощем горлянку.

Скочив на ноги кінь, хилитнув сосною, заіржав, відірвався, повалив один кущ, другий — Сіроманець побіг було за ним галявину, але повернувся до Чепіжного.

Чепіжний світив сірник по сірникові, задкував лісом від Сіроманця, відмахнувся патронташем, ускочив в болото, у воду, в мочарі — Сіроманець спокійно ішов за ним.

— На, на, все, що хочеш, на! — викидав під ніс Сіроманцеві Чепіжний із торбини хліб, бринзу, патрони викидав. Сіроманець загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі.

Перед оком Чепіжного на воді тихенько кипів осінній дощ, за осокою сірів Сіроманець.

Объяснение:

Там є помилка: Що вчинив Сіроманець із ЧЕпіжним...

Улица Красная в Краснодаре является центральной улицей, по сути, проспектом Краснодара. Основная часть административных и культурных зданий сосредоточена в Краснодаре на улице Красная. В выходные дни и праздники улица Красная перекрывается для движения на автомобильном транспорте и целом отдаётся во власть пешеходов. Множество разнообразных кафе расположено на ул. Красная.

Советуем гостям города Краснодара непременно прогуляться по улице Красная от парка им. Горького в сторону Первомайской рощи. На своём пути вы сможете лицезреть большинство краснодарских достопримечательностей, ка будто бы специально расположенных рядом для удобства прогуливающихся по ул. Красная в Краснодаре отдыхающих.

История улицы Красная началась с момента основания Краснодара (тогда ещё Екатеринодара), в далёком 1867 году. В русском языке слово "Красный" издревле употреблялось в качестве эпитета к челу либо красивому и выдающемуся, и немудрено, что самой лучшей и красивой улице Краснодара было дано название Красная.

Следует отметить, что хотя улица Красная и сохранила своё первоначальное наименование до сегодняшнего дня, но на протяжении истории города Краснодара неоднократно переименовывалась. Император Николай второй в 1914 году посетил Екатеринодар, и в его честь улица была переименована в Николаевский проспект. Однако большевики, отличающиеся тягой к красному цвету, переименовали снова проспект в ул. Красная. Далее в 1949 году, в честь семидесятилетия Иосифа Сталин, улица Красная была переименована в его честь, но через 12 лет, в 1957 году, улице опять вернули первоначальное название.

Объяснение: