1. Вчительку Михайлика звали (М. Стельмах):
а)Василина Іванівна; б)Настя Василівна; в)Олена Андріївна.

2. Найбільше Панас Дем’янович цінував у людині:
а)кмітливість і винахідливість; б)швидкість і пунктуальність;
в) свіжу сорочку і чисту совість.

3. Своєю слабкістю головний герой вважав:
А) збирання грибів; б) полювання з дідом; в) читання.

4. Великою розкішшю для Михайлика були:
А) окуляри; б) штанці; чоботи.

5. Чим жінки підкормлювали полонених німців у новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»?
а) супом; б) кашею; в) вареною картоплею; г) пирогами.

6. Хто був зображений на фотокартці, яку німець Фрідріх любив показувати усім (за новелою Любові Пономаренко «Гер переможений»)?
а) він у молодості; б) його дружина; в) його син; г) його дочки.
7. «З дитинства: Дощ». В. Голобородько

1). Що хоче подарувати герой твору дощику?
а) Найулюбленішу іграшку; б) бамбукове вудилище.
в) цікаву книжку про різноманітні природні явища.

2). Хлопчик пропонує дощику:
а) луску розкидати по городу;
б) полити нива; в) розчесати липовий гай.

3). Якої ягоди буде нарвано дощику?
а) Сливи; б) вишні; в) абрикоси.

4). Кісточками з ягід дощ:
а) захищатиметься від вітру; б) стукатиме у вікно;
в) вистеле доріжку до лісу.
Кто ответит плз

166

232

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ударник4г

Українська література

4,4(31 оценок)

№1

б) Настя Василівна

№2

в) свіжу сорочку і чисту совість

№3

в) читання

№4

в) чоботи

№5

в) вареною картоплею

№6

г) його дочки

№1

б) бамбукове вудилище

№2

а) луску розкидати по городу

№3

б) вишні

№4

б) стукатиме у вікно

Удачи!!!

vova25051

Українська література

4,6(47 оценок)

Людина створила культуру, а культура – людину. особистість реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століть спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні людей до співвітчизників, до праці, до рідної мови. я вважаю, що чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більше можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста. дуже часто про людину кажуть, що вона культурна або навпаки. кожен по-своєму оцінює іншого, спираючись на власне розуміння поняття культури. на мою думку, культурна людина – це людина, яка дотримується загальноприйнятих норм поведінки: ввічлива, пунктуальна, чуйна, готова прийти на . разом з тим, культуру неможливо уявити без уміння спілкуватися, дотримуватися норм етикету. в народі кажуть: по одягу людину аустрічають, а по розуму проводжають. тобто, перше враження про нас складається з одягу. як приємно спостерігати за людиною, яка зі смаком одягнена! ви скажете, що на це потрібні великі кошти? , це не завжди так. вміння одягатися за гроші не купиш. я часто бачу на аулиці людей, одягнених, наче “з інкубатора”, хоча їхнє вбрання та речі є досить дорогими. та найприкріше, коли елегантна пані, наче перлами, сипле брутальними словами. враз забувається, у що вона одягнена, а брудний потік ще довго лунає у вухах перехожих. людина живе між людьми і тому не має права забувати про дотримання норм поведінки у суспільстві. цьому треба вчитися все життя. закінчуючи школу, усвідомила, як добре було мені побіля моїх друзів, розуміти їх, бачити в їхніх очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. тепер мені шкода, що ми розлучаємось. що ж візьму в життєву дорогу з рідної школи, які риси культурної людини виховали в мені вчителі? насамперед, я вважаю, що до основних критеріїв культурної людини входить активне володіння рідною мовою. саме це вказує на приналежність до української нації. “без мови нашої, юначе, й народу нашого нема” (в. сосюра). рівень розвитку рідної мови, на мою думку, відображає рівень духовного розвитку нації: словник – це те, що нація знає про світ, а граматика – це те, як вона про цей світ говорить. мене навчили в школі знати і словник, і граматику, берегти і примножувати багатства рідної мови. я твердо усвідомила, що це є моїм обов’язком, бо людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. я дуже вдячна вчителям за те, що навчили мене розрізняти щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й убогість, а також дивитися на речі реально. я скромна, вмію жаліти і співчувати, берегти і оберігати, вмію побачити за фальшивою позолотою справжню людську цінність і повновартість. вдячна тим однокласникам, які мене підтримували, бо це був шанс рухатися в напрямку до досконалості, а коли вони докоряли або осуджували, то також вчили мене – бути кращою, добрішою, мудрішою. скромність є оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. я дуже люблю і шаную своїх батьків, бо тільки вони дали мені життя, сформували мене як людину, навчили віри у бога, дотримуватися наших звичаїв і традицій, зберігати нашу культуру. але мені ще дуже багато сходинок необхідно подолати, щоб стати культурною людиною. це, насамперед, глибше вивчити історичні і мистецькі цінності, опанувати ще бодай дві іноземні мови, щоб ознайомитися з життям інших народів. мені треба ще дуже багато вчитися, щоб бути культурною людиною.