Розкажіть про склад населення багатонаціональних держав.

175

261

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

yuliya19999

География

4,4(40 оценок)

Етнічні групи 1897 —

1900[2] роки 1926 —

1930 роки 1959 рік 1989 рік 2001 рік 2001 р. до

1897 —1900 рр.,%

Українці 72,0% 74,8% 76,8% 72,7% 77,8% 374,10%

Росіяни 8,8% 8,1% 16,9% 22,1% 17,3% 73,20%

Євреї 9,0% 6,5% 2,0% 0,9% 0,2% 18,60%

Поляки 4,4% 5,4% 0,9% 0,4% 0,3% 11,40%

Німці 2,1% 1,5% 0,1% 0,1% 0,1% 3,90%

Молдовани/румуни 1,0% 1,1% 0,8% 0,9% 0,8% 4,60%

Усе населення 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 485,80%

Объяснение:

guskovzahar2011

География

4,8(56 оценок)

Моноетнічна або однонаціональна держава — держава, у основі якої етнічна територія одного етносу за незначної частки національних меншин і малих корінних народів.

Прикладами моноетнічних держав можуть слугувати Японія, В'єтнам, Вірменія, Албанія, Корея тощо. Фактично моноетнічною є найбільша країна світу — Китай, де титульна нація ханьці становлять понад 90 % населення. Моноетнічними державами були більшість європейських країн у другій половині XX століття: Німеччина (як ФРН та і НДР), Франція, Італія, Данія, Португалія, Польща, Угорщина, Швеція тощо[1]. Однак, зважаючи на ріст чисельності іммігрантів, ці країни на початку XXI століття поступово втрачають свій національний характер. Мононаціональні держави бувають декількох типів, причому деякі з них можуть як вважатися, так і не вважатися мононаціональними. Супротивники самого поняття національної держави іноді спекулюють на тому факті, що в більшості країн світу можна знайти представників десятків, а то й сотень національностей. Утім, наявність груп з кількох десятків чи навіть сотень осіб якоїсь екзотичної національності, які не справляють практично жодного впливу на країну загалом, навряд чи дозволяє говорити про її багатонаціональність.

У класичних мононаціональних державах національні меншини становлять не більше кількох відсотків населення і зазвичай проживають або серед титульної нації, або ж невеликими анклавами. Прикладами таких держав слугують Корея та Японія, в Європі такою вважається Польща, а у недалекому минулому — Німеччина, Франція, Італія та скандинавські країни[1].

Переважно мононаціональні держави — ті, в яких, незважаючи на досить великі меншини, частка державоформуючого етносу в абсолютній кількості населення складає понад 65% — Білорусь, Молдова, Румунія, Словаччина, Туреччина, Україна, Фінляндія та ін.[1] Національні меншини, як правило, не мають суттєвого впливу на загально державні справи, а їх розселення має переважно малокомпактний та дисперсно-змішаний характер[1]. Прикладами переважно мононаціональних держав є більшість країн Європи і деякі держави Латинської Америки.