Регистрация
skachkov1562
Есть ответ 👍

Складіть тези до теми "і.карпенко карий і театр корифеїв

266
377
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Додоша18
Додоша18
4,7(5 оценок)
І.карпенко-карий був не лише талановитим драматургом, а й прекрасним актором. він створив високохудожні сценічні образи: возного («наталка полтавка» івана котляревського), назара стодолі й гната карого («назар стодоля» тараса шевченка), герасима калитки і пузиря із своїх п'єс «сто тисяч» і «хазяїн». він невтомно працював над своїми ролями, відшліфовуючи кожен епізод до найменших деталей. його гра була позбавлена штучної декоративності, а відзначалася простотою і життєвою правдою, проникненням у внутрішній світ героїв. тези: 1.початок нової української драматургії – 1819 р. (і.котляревський. «наталка полтавка»). 2.розвиток драматургії двома річищами: просвітительсько-раелістичний; романтичний. 3.1882 р.- професійна театральна трупа, створена м.кропивницьким у єлисаветграді. 4.труднощі: матеріальна скрута; відсутність власного приміщення; заборона ставити п’єси українською мовою (дія емського указу 1876 р.) 5.на західноукраїнських землях, які перебували під владою австро-угорщини, українські вистави з’явилися у 1848 р. у коломиї на аматорській сцені. (і.озаркевич. «дівка на виданню, або на милування нема силування»). досягнення українського театрального мистецтва були дещо скромнішими. руський народний театр заснований при товаристві «руська бесіда» 1864 року. репертуар: примітивні мелодрами, перекладні п'єски-фарси, німецькі й французькі оперетки і бракувало національної класики. «театральна мізерія»,-так характеризував франко стан речей у західноукраїнському сценічному мистецтві наприкінці xix століття.  
Allison5
Allison5
4,5(94 оценок)
Івоніка федорчук — батько михайла і сави — людина чесна і трудолюбива. від природи він спокійний і лагідний, «з предивно ніжним почуттям і добротливо несмілим серцем». небагато радісних хвилин подарувало йому життя. він був колись «бідним зарубником», який хилився «перед людьми й богом», тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. лише невсипущою працею хлібороб досяг усього. важко і наполегливо працюючи разом із дружиною марійкою, івоніка стягся на чотири гектари землі, яку хоче передати синам. «як я колись замкну очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі вона підпливла нашою кров’ю і нашим потом», — говорить герой повісті. тому не дивно, що земля для нього — жива істота, рідна й дорога, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. івоніка любить її як джерело свого достатку, поваги, щастя, моральної стійкості.

Популярно: Українська література