Охарактеризуйте наслідки реформ Казимира III Великого;
2)Коли було укладено Любінську унію, що об'єднала Литовське князівство та Польське королівство;
3)Доведіть, що за Казимира III Великого значно зміцніла королівська влада в Польщі;
4) Завдяки чому литовським князям вдалося досить легко об'єднати давньоруські землі в межах Великого князівства Литовського.

214

482

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Школьниқ

История

4,6(41 оценок)

1)Казимира 3 назвали Великим за його великі внески в державу.

Реформи:

Кодекс законів, поділив Польщу на адміністративні одиниці, було проведено грошову реформу й запроваджено єдину монету - краківській гріш. Також заснував Краківський університет у 1364р.

2)Угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року.

3)Його внутрішня політика в Польщі — зміцнення королівської влади і централізації країни; зокрема у 1337–1346 роках він провів грошову реформу, 1347 року видав Вислицький і Пйотрківський статути — перші повні записи польського звичаєвого права. У зовнішній політиці Казимир орієнтувався на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу. 1338 року уклав з угорським королем Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик, син Карла І Роберта та сестри Казимира ІІІ Ельжбети.

4)Перервана традиція літописання зумовила низку білих плям в історії польсько-литовської доби. Через це частина істориків період існування Великого князівства Литовського до Люблінської унії 1569 р. вважає часом існування Литовсько-Руської держави, а решта переконана, що цієї доби йшов процес перетворення українських земель на литовську провінцію. Така розбіжність поглядів пов'язана з тим, що час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського мав надзвичайно важливу особливість: він складався з неоднакових за тривалістю та змістом періодів, у межах яких домінувала то одна, то інша тенденція. І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга (1230—1263). Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна (1316—1341) — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який номінально вважався і галицько-волинським князем. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

Lera111katy

История

4,4(21 оценок)

1.она была большой (от шотландии до персии, от испании до венгрии) , было не возможно контролировать все границы, несмотря на хорошие дороги, транспортную систему, коммуникации не были достаточно быстрыми для хорошего контроля всей империи.
2. под давлением дальнеазиатских орд кочевников (авары и гунны) германские народы пересекали естественные границы римской империи (рейн, дунай, альпы) , сначала как наемники в армии римской империи, а потом целые народы стали мигрировать (франки, готты, вандаллы, бургундцы, , саксоны, и др) . это способствовало нарушению стабильности внутри римской империи.
3. в 3 веке - эпоха "30 тиранов". политическая нестабильность. борьба за власть между римскими генералами, внутренние гражданские войны из-за амбиций генералов. генералы для своих целей призывали войска с границ, что еще больше ослабляло их и делало более уязвимыми перед натиском германских племен.
4. традиционные добродетели простоты, труда и семьи были разрушены гедонизмом и вульгарностью, избытком роскоши, оргиями после римских завоеваний и наводнением рима рабами, ценностями других культур, трофеями. соревнования между семьями, кто лучше. вообщем, культурный упадок.
5. паралельно с культурным упадком, христианство, распространявшееся по римской империи, давало новые ценности и еще более четко показывало огромный разрыв между образом жизни и декаденством идолопоклонничества римлян и серьезной моралью, этикой и образом жизни христиан, которые не разделяли ценности римлян и не видели смысла поддерживать начинающуюся разваливаться римскую империю.