Розставити розділові знаки
Якби мене запитали яким має бути дитячий твір я ні на хвильку не замислюючись відповіла Таким як у Ліндгрен. Будучи матір'ю-одиначкою вона бралася за різну роботу окрім секретарської. Молода жінка покинута чоловіком заробляти самотужки. Але мабуть саме завдяки життєвим випробуванням загартовувався характер. Одна з найвідоміших героїнь Пеппі Довгапанчоха підкорила весь світ своїми веселощами. На той час Пеппі новаторський образ у галузі дитячої психологiї та виховання.

151

438

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

lisena4555

Українська мова

4,4(94 оценок)

Вусному мовленні розрізняють словесний і логічний наголоси. словесним наголосом називається виділення одного з складів у слові посиленням голосу, збільшенням тривалості, зміною тону (підвищенням або зниженням). один з цих способів, як правило, є основним, а інші відіграють допоміжну роль. у деяких мовах (литовській, сербохорватській, словенській, китайській, японській) наголошений склад виділяється зміною висоти тону. такий наголос називається музичним, або тонічним. в українській мові наголошений склад виділяється насамперед більшою силою голосу. такий наголос називається динамічним, або силовим. подібним способом виділяється наголошений склад у російській, білоруській, польській, чеській, болгарській, німецькій, французькій мовах, хоч сила наголосу в них і неоднакова. в українській мові наголос порівняно слабкий. наголошений склад не різко виділяється з-поміж ненаголошених. він мало зосереджує на собі видихової енергії, а тому її вистачає для повнозвучної вимови голосних і в ненаголошених складах. наголос в багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. такий наголос називається фіксованим, або сталим. наприклад, у французькій, вірменській, турецькій мовах він падає на останній склад слова. у польській - на передостанній. переважно на другому складі від кінця наголос також в італійській, іспанській і румунській мовах. перший склад слова наголошується в чеській, угорській, фінській, естонській, латиській, шведській, норвезькій, датській, голландській. здебільшого на перший склад припадає наголос також в ійській мові. у німецькій наголошується переважно корінь. в українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний, або вільний. він може падати в різних словах на будь-який склад: сонце, вода, діяти, варити, віднести; викоханий, занедбаний, досконалий, розповідний. щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: весна - весни, книжка - книжки, земля - землю, дерево - дерева, вікно - вікна, робітник - робітника. наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. тільки за наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як вигода і вигода, захват і захват, поділ і поділ, пора і пора, лікарський і лікарський, понятий і понятий, похідний і похідний, складний і складний та інших. ще частіше наголосом розрізняється граматичне значення слів, наприклад: весни, новини, книжки, нитки, дерева, вікна - називний відм. множини і весни, новини, книжки, нитки, дерева, вікна - родовий відм. однини. у ряді дієслів з наголосу розрізняється недоконаний і доконаний вид. наприклад: відкликати - відкликати, переміряти - переміряти, підсипати - підсипати, пізнаю - пізнаю.