Чому рівень рисьменнлсті в Україні був нижчим ніж у Європі

201

281

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ткач2

История

4,7(97 оценок)

Объяснение:

Захисників режиму царського самодержавства зовсім не бентежила наявність мільйонів неписьменних в країні, оскільки вони вважали, що освіта породжує небажане для властей вільнодумство. В 1910 р. на Україні рівень письменності населення був нижчим середнього для всієї Європейської частини Російської імперії показника - 30%.

На 1000 чоловік населення в початкових, неповних середніх і середніх школах тут навчалося всього 67 учнів. Навіть початкову освіту вдавалося здобути лише незначній частині дітей трудящих. У Київському учбовому окрузі, до складу якого входили п'ять губерній, відвідувало школу лише 10 % дітей шкільного віку. Не кращим було становище і в інших учбових округах.

В 1914-1915 рр. на території України, що входила до складу Російської імперії, налічувалося всього 452 середні школи, в яких навчалось 140 тис. учнів, та 19 вищих навчальних закладів, в яких навчалося 26,7 тис. студентів.

Не кращим було становище народної освіти й на українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії. Тут рівень її розвитку був набагато нижчим ніж в інших провінціях країни. На початку XX ст. з 6240 сіл Галичини 2214 не мали початкових, а 981- будь-яких шкіл. Середніх шкіл на всю Галичину налічувалося 49, і лише в чотирьох із них навчання велося українською мовою. На Буковині існувала лише одна українська гімназія. В Закарпатті ж навіть у початкових школах навчання велося угорською мовою.

На всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, жодної української школи, що перебувала б на державному утриманні. Подібна політика царизму щодо української мови, як мови навчання, переслідувала далекосяжні цілі - душити розвиток української прогресивної культури в самому зародку. Навіть після скасування у буремні дні революції 1905-1907 рр. заборонних указів 1863, 1876, 1881 рр. щодо видання книг, показу театральних вистав та проведення інших культурно-освітніх заходів українською мовою, царизм так і не дав дозволу на запровадження навчання в школах України рідною мовою.

Характеризуючи згубну політику царизму щодо народної освіти на основі узагальнення власних вражень, добутих протягом багаторічного періоду вчителювання у селах України, письменник-демократ С. Васильченко писав у 1911 р. на сторінках київського педагогічного журналу «Світло»: «Школа з нерідною мовою, з чужими по духу вчителями тільки по великій незрозумілості може зватися народною. Сумною і самотньою будівлею стоїть вона серед рідних сіл; круг неї шумить своє життя, народна пісня, мова, народний гумор б'ються у вікна, в двері, в щілини до неї, але в школу не хочуть пустити їх. Немає місця в їй живій мові.

ksomarova777

История

4,4(86 оценок)

Лавянские поселения обычно располагались по берегам рек и озер в местах, пригодных для земледелия – их основного занятия. носило оно первоначально экстенсивный характер. в степных и лесостепных районах выжигали траву, удобряя почву золой, и использовали ее до истощения. затем участок забрасывали, пока на нем не восстановиться естественный травяной покров. такая система земледелия носит название залежной. в лесах же, где применялась подсечная (подсечно-огневая) система: деревья рубили и оставляли до следующего года сохнуть, затем сжигали вместе с выкорчеванными пнями. полученный удобренный участок, как и при залежной системе, использовали до истощения. набор сельскохозяйственных культур отличался от более позднего: рожь занимала в нем еще небольшое место, преобладала пшеница. совсем не было овса, но известны просо, гречиха, ячмень. выращивали лен, коноплю, а также овощные культуры – репу, редьку, лук, чеснок, капусту. наряду с земледелием большое место в хозяйстве восточных славян занимало животноводство. разводили славяне крупный рогатый скот, свиней, коров, коз и птицу. а найденные при раскопках кости, , что славяне разводили лошадей, мясо которых редко употребляли в пищу (их использовали, в основном, для верховой езды и как тягловую силу). в лесах, покрывавших территорию восточной европы, в изобилии водились звери, а в реках было много рыбы. поэтому славяне охотились на кабана, медведя, лисицу, зайца. на охоту брали лук со стрелами и копье. в реках ловили щуку, леща, сома и др. рыбу. рыбу ловили крючками, сетями, и разнообразными плетенными приспособлениями. развитию рыболовства, конечно, способствовало, то обстоятельство, что славянские поселения располагались по берегам рек. подсобную роль в хозяйстве восточных славян играло бортничество – сбор меда диких пчел. это был не просто сбор меда, но и уход за дуплами – «бортями», и даже их создание. по археологическим данным мы можем судить в какой-то степени о быте древних славян. их располагавшиеся по берегам рек поселения, группировались в своего рода «гнезда», из 3 – 4 поселков. в каждом поселке проживало несколько семей; иногда они исчислялись десятками. дома были не большие, типа полуземлянок: пол на метр – полтора ниже уровня земли, деревянные стены, глинобитная или каменная печь, топящаяся по-черному, крыша, обмазанная глиной и порой доходящая концами кровли до самой земли.