1. Справжнє ім’я Буби?
а) Ольга; б) Марися; в) Агнешка.
2. Улюблений одяг Буби?
а) джинси і мартенси; б) плаття і підбори; в) спортивний костюм.
3. Яка професія була у мами Буби?
а) телеведуча; б) письменниця; в) учителька.
4. Хто підтримує Бубу у важкі хвилини?
а) сестра; б) подруга; в) дідусь.
5. Улюблене заняття дідуся Генрика?
а) гра в бридж і спортлото; б) полювання і рибалка; в) читання книг.
6. Чому тато не любив гостей - подружжя Маньчаків?
а) вони були галасливі; б) вони довго засиджувалися в гостях; в) вони
занадто багато їли.
7. Чому мама прийшла розгнівана з батьківських зборів?
а) через погані оцінки Буби; б) вона не знала, де навчається Буба; в) через
пропуски уроків.
8. Що зробила Буба аби Адась прийшов до неї?
а) заховала підручник з фізики; б) захворіла; в) за на День
народження.
9. Хто займався хатніми справами в родині Буби?

а) Барташова; б) мама Марися; в) дідусь Генрик.
10. Чому в батьківському домі з’являється сестра Буби Олька?
а) щоб батьки приглянули за малим Францішеком; б) вчергове йде від
чоловіка; в) щоб до матері по господарству.
11. Хто в сім’ї Буби постійно впадає в крайнощі?
а) батьки Буби; б) Марися і Олька; в) Барташова.
12. Чому фото Буби потрапило на першу сторінку газети?
а) вона була донькою відомих батьків; б) вона стала чемпіонкою з бриджу;
в) вона стала фотомоделлю НЕ ОБМАНЫВАЙТЕ

281

446

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Aleksandra987654321

Литература

4,8(54 оценок)

1-В

2-А

3-Б

4-В

5-А

6-В

7-Б

8-А

9-А

10-Б

11-Б

12-Б

rrrrrrrraaaaa

Литература

4,8(27 оценок)

ажливо пояснювати людям, на чиєму вони боці й чому, а також упереджені вони чи ні. Це свого роду декларація інтересів. Отже, я маю намір поговорити з вами про читання. Я маю намір розповісти вам про те, що бібліотеки важливі. Я маю намір припустити, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини. Я маю намір пристрасно благати людей усвідомити, що таке бібліотеки та бібліотекарі, і зберегти обидва ці явища.

Очевидно, що я неабияк упереджений, адже я письменник, автор художніх текстів. Я пишу і для дітей, і для дорослих. Ось уже близько 30 років я заробляю собі на життя за до слів, здебільшого створюючи тексти й записуючи їх. Ясна річ, я зацікавлений у тому, щоб люди читали, щоб люди читали художню літературу, щоб бібліотеки та бібліотекарі існували й сприяли любові до читання, щоб були місця, де можна читати.

Тож я упереджений як письменник. Але я набагато упередженіший як читач. І ще упередженіший як громадянин Великобританії.

Я виголошую цю промову сьогодні під патронатом Аґенції читання, благодійної організації, місія якої полягає в тому, щоб дати всім рівні шанси в житті й до стати впевненими та зацікавленими читачами. Це підтримка освітніх програм, бібліотек та окремих особистостей, а також відверте й безкорисливе заохочення самого акту читання. Тому що, як кажуть, усе змінюється, коли ми читаємо.

Саме ця зміна і саме цей акт читання – те, про що я хочу сьогодні поговорити. Я хочу розповісти про те, що з нами робить читання. Навіщо воноіснує.

Одного разу в Нью-Йорку я почув розмову про будівництво приватних в'язниць – цяіндустрія в Америці стрімко розвивається. Тюремна індустрія має планувати своє майбутнєзростання– скільки камер їм знадобиться? Якою буде кількість ув'язнених за 15 років? І вони з'ясували, що можуть передбачити все це дуже легко, використовуючи елементарний алгоритм, заснований на опитуваннях щодо того, який відсоток 10 і 11-річних не може читати. І, звісно, не може читати для власного задоволення.

У цьому немає прямої залежності, годі стверджувати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв'язок між факторами є.

Гадаю, найпростіші з цих зв'язків походять з очевидного. Грамотні люди читають художню літературу.

Художня літературамає два призначення. По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж трапиться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все закінчиться... У цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, рухатися вперед. Виявляти, що читання саме по собі є насолодою. Одного разу усвідомивши це, ви станетена шлях постійного читання. Читання – це ключ. Кілька років тому я почув такий вислів: ми живемо в "постграмотному" світі, де можливість виявляти сенс написаного тексту вже вторинна, але ці дні минули.