Чоловічого роду все іменники в рядку
А. Накип, ваніль, суддя
Б. Гуаш, степ, продаж
В. Степінь, нежить, полин.
Г. Путь, рояль, Дніпро
Д. Перекис, ООН, дріб??????
Ответы на вопрос:
людина завжди шукає шляхів жити в гармонії з навколишнім світом, але їй не завжди це вдається. чому ж інколи так складно знайти спільну мову з оточуючими і як відновити злагоду душ? мабуть, найточніше на це запитання змогли б відповісти психологи, але в нашому житті й так забагато буденності, то чому б не пошукати відповіді на це запитання в літературі?
українська література, на мою думку, дає чудову можливість розглянути психологію особистості з погляду творчої людини, наблизитись до світобачення людей, які по-особливому бачать наш світ. серед українських поетів, які виокремлювали у своїх поезіях проблему втрати людиною душевної гармонії та способів її повернення, — павло тичина, євген плужник, максим рильський. ліричні герої їхніх творів у пошуках власного «я», у спробах виокремити цю невловиму субстанцію, намагаються знайти гармонію.
у своєму вірші «молюсь і вірю» максим рильський захоплюється неймовірною красою навколишнього світу. ліричний герой знаходить те, що захоплює його душу, але водночас дарує йому спокій. вірш починається словами: «молюсь і ві» молитва ж має сакральне значення, віруючі люди вважають, що особливий порядок слів у ній може встановити зв’язок з богом. вірять, що молячись, людина знаходить умиротворення, заспокоює свою душу. я вважаю, що таким чином ліричний герой знайшов гармонію душі із зовнішнім світом: висловлюючи свої думки, виговорюючись, він відмежувався від буденних проблем і звертав увагу на чарівний світ навколо нього, таким чином повернувши спокій і гармонію у своє життя.
у творчості павла тичини є чимало поезій, які вражають своєю проникливістю, чуттєвістю, музикальністю. читаючи його вірші, відкриваєш для себе світогляд непересічної особистості, який вражає: поет спирався на «філософію серця» сковороди: кордоцентризм, духовне багатство душі і її космічний вимір, трактування людини як божественно одухотвореної природи, пантеїзм, вітаїстичну концепцію життя. особливо помітно це в його збірці віршів «сонячні кларнети», де кожен вірш — гімн життю, пошуки й віднаходження гармонії. зокрема, його поезія «подивилась ясно — заспівали скрипки» точно описує стан людини, коли вона втрачає гармонію не тільки з навколишнім світом, але і її внутрішній світ зазнає дисгармонії. що ж потрібно людині, коли її душа «в чорному акорді»? здається, відповідь очевидна: йому потрібні ті «сонячні очі» поряд, щоб променями-віями зігрівали його душу.
євген плужник присвятив цілу збірку віршів гармонії всесвіту — «рівновага». кожен вірш — ода красі навколишнього світу. надзвичайно прониклива його поезія «ніч… а човен, як срібний птах». автор ніби закликає читача не шукати чогось надзвичайного далеко, усе прекрасне навколо нас, варто тільки звернути на це увагу. якщо ми будемо роззиратися, не летіти десь у шаленому ритмі, то зможемо віднайти той спокій і ту гармонію: «…не лети… мій ненадійний човен».
завжди важливо жити в гармонії із всесвітом, знаходити спільну мову з оточуючими. для цього потрібно знайти те, що зможе заспокоювати душу, підтримувати життєвий тонус і приносити задоволення.
Популярно: Українська мова
-
sentyakovv24.06.2023 06:37
-
makaroshkaplay13.01.2021 02:18
-
dghtf13.10.2022 07:52
-
вкпа14.10.2022 15:53
-
Mariya198528.04.2022 04:35
-
malini2008.03.2021 19:07
-
Yulia139304.12.2021 12:17
-
veselskih199810.12.2022 23:47
-
milalutaya20.09.2021 06:59
-
archakova6510.04.2020 01:16