Хто такі гайдамаки та причини виникнення гайдамацького руху

ответ:Гайдамаки – це названі народом повстанці, що існували на правобережній Україні в 18 столітті під владою поляків. Гайдамацький рух – це народно-визвольний та суспільно-політичний рух проти польської влади в 18 на початку 19 століття. Селяни в головах яких ще жили традиції козацької волі, не бажали підставляти свої голови під ярмо нової панщини, а до панів відносили не тільки польських магнатів, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рух об’єднав селян, найманців, робітників з млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство. Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявлялася під час гайдамаччини — соціального руху на Правобережжі у XVIII ст. Народні маси, в свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали підставляти шию під ярмо нової панщини, а до панів залічували не тільки магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рух об’єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з ґуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення. Гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя і тривали аж до 1760-х років, зрешту влились в народне повстання під назвою Коліївщина. Причини гайдамацького руху 1. Суспільно-політичні. У Правобережній Україні відновлено владу польської шляхти. 2. Соціально-економічні: • зростання панщини; • поміщики посилили жорстокі розправи і покарання селян; • зростання натуральної та грошової ренти; • скорочення селянського землеволодіння та безправне становище селян. 3. Національні: • ополячення українського народу; • приниження української мови, звичаїв і культури українського народу. 4. Релігійні: • утиски православного українства на Правобережжі; • переслідування православної церкви; • насаджувалися католицтво й уніатство. Характер гайдамацького руху — антифеодальний, національно-визвольний. Рушійні сили: • незаможні селяни, що втікали від панщини; • робітничі люди з млинів, панських фільварків; • козацтво, міщанство, православне духовенство. Найвизначнішими лідерами були Іван Гонта та Максим Залізняк. Загони складались з селян, козаків, міщан, наймитів та інших. Зброя їхня коливалась від вил і сокир до шабель та гармат. Отже, гайдамаки – це самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої. Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Словник СХОЖІ СТАТТІ Розповідь про вчителя Хто такий кроманьйонець? Хто такий джура? Хто такі якобінці? ДОДАТИ КОМЕНТАР НОВІ СТАТТІ “Проблеми чистого повітря” реферат та цікаві факти Порівняльна характеристика кисню та озону “Колообіг Оксигену в природі” реферат “Самотність” Ервін Умеров скорочено Ервін Умеров хронологічна таблиця Ервін Умеров біографія скорочено Ервін Умеров “Самотність” аналіз Роман Іваничук “Мальви” характеристика героїв Роман Іваничук “Мальви” аналіз (паспорт) твору Юрій Андрухович “Астролог” аналіз Комахоїдні особливості та характерні ознаки “Ворошиловград” Жадан скорочено та аналіз Dovidka.biz.ua Усі права захищено © 2013 - 2020Вгору ↑

Джерело: https://dovidka.biz.ua/hto-taki-gaydamaki/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Объяснение:

Відповідь:

Гайдама́ки ( бродник, кочівник, розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої.

На рубеже xii-xiii вв. в монгольском обществе шел процесс становления феодальных отношений. оно разделилось на два класса: нойонов и угнетенных аратов. в начале xiii в. образовалось монгольское феодальное государство, политически объединившее татаро-монгольские племена. основателем этого государства был темучин. он родился в 1155 г. в семье богатого нойона, умер в 1227 г. в 1203 г. темучин разгромил ханство племен кереитов. часть кереитов ушла на запад в восточный казахстан. в стычках темучин сломил сопротивление найманских племен. часть найманов во главе с ханом кучлуком ушла в семиречье. в результате этих и других удачных набегов на соседние племена темучин снискал себе славу отважного воина. разгромив главных своих противников, темучин завершил объединение под своей властью почти всех племен монголии. весной 1206 г. у истоков реки онон состоялся курултай монгольской знати-сторонников темучина, на котором он торжественно был провозглашен повелителем монголов под именем чингисхан. вся территория и население делились на 3 военно - административных округа: правое крыло (барунгар), левое крыло (джунгар) и центр (гол). военно-административная система, созданная чингисханом, сыграла важную роль и в завоевательных походах. зимой 1207-1208 гг. старший сын чингисхана жошы подчинил енисейских кыргызов и прочие «лесные народы» юга сибири. в 1207-1209 гг. войска чингисхана, совершая опустошительные набеги, подчинили себе уйгуров, проживавших на территории современного восточного туркестана. в 1211 чингисхан с большим войском совершил поход в северный китай, захватил бейпин (пекин) и другие города. в этих и в дальнейших походах чингисхан всегда придерживался кровавой тактики истребления людей, уничтожения городов, поселений, земледельческих оазисов. вслед за походом в китай чингис-хан долго и тщательно готовился к походу на территорию казахстана и средней азии. от мусульманских купцов и перебежчиков, находившихся на службе у монголов, были получены сведения о военных силах государства каракытаев, затем - хорезмшаха и на их основе был разработан продуманный план действий. в 1218 г. монгольские отряды вступили на территорию семиречья в пределы владения найманского предводителя кучлука, который, не дав монголам ни одного сражения, бежал. местное население ненавидело кучлука и его окружение за высокие налоги и за введение ограничений для лиц мусульманского вероисповедания (запрещено публичное богослужение для мусульман). поэтому многие феодалы изъявили покорность чингисхану и пошли к нему на службу вместе со своими войсками. , еще ранее (1125 г.) разрушенный каракытаями, не смог оказать сопротивления и сдался без боя. с захватом восточного туркестана и семиречья путь монголам в южный казахстан и среднюю азию был открыт. поводом для вторжения явилась так называемая «отрарская катастрофа». чингисхан летом 1218 г. с целью, главным образом, военной разведки, отправляет в среднюю азию караван, состоящий из 500 верблюдов, в составе каравана с монголами-лазутчиками было 450 человек. по пути караван остановился в отраре. правитель отрара кайырхан инальчик заподозрил купцов в шпионаже, после чего приказал убить их и разграбить караван. это послужило поводом к войне чингисхана против хорезма, но истинной причиной конечно, была захватническая политика монголов. осенью 1219 г. чингисхан во главе огромной армии в 120-150 тыс. человек двинулся через семиречье к мавераннахру, направив первые удары против присырдарьинских городов. в семиречье к чингисхану присоединился со своими правитель города и крупный феодал сугнак - тегин из алмалыка. в свите чингисхана находился также эмир г. койлыка. в сентябре 1219 г. чингисхан подошел к отрару и начал осаду. при подходе к отрару предводитель монголов разделил свои силы. несколько туменов во главе с чагатаем и угэдэем он оставил для осады отрара; другую часть под командой жошы отправил вниз по сырдарье; третий отряд был назначен для покорения городов по верхнему течению сырдарьи; сам чингисхан и его младший сын тулуй с главными силами пошли на бухару. у хорезмшаха мухаммада - правителя государства хорезм, не было плана ведения войны, к тому же он оказался нерешительным, не доверял своим военачальникам, обрек свои войска на пассивную оборону. война выявила внутреннюю слабость государства